У Києві покажуть відтворену колекцію писанок, знищену росіянами
24 квітня 2025 року в Музеї Івана Гончара відкриється виставка «Іканича: маріупольська писанка» — перша фізична експозиція, присвячена культурній спадщині Маріуполя після знищення краєзнавчого музею внаслідок російської агресії.

Виставка має не лише мистецьке, а й стратегічне значення. Як підкреслює Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, це відповідь на спробу Росії стерти локальну ідентичність на окупованих територіях.
Центральним експонатом стане відтворена колекція унікальних писанок «Іканича», які росіяни знищили разом із фондом музею у 2022 році. Відновленням займалася заслужена майстриня народної творчості України Зоя Сташук. Вона відтворювала орнаменти на основі збережених цифрових копій та особистої фахової пам’яті, відновлюючи «майже втрачену» візуальну мову Надазов’я.
Писанки «Іканича» мають історію понад 100 років, вони походять з колекції, створеної грецькими жінками у Маріуполі ще наприкінці ХІХ століття. Ці орнаменти поєднують елементи української народної символіки та грецького стилю, що, за словами організаторів, «репрезентують багатошарову культурну ідентичність Приазов’я».
У радянські часи цю традицію, як і багато інших проявів української культури, було репресовано — частину експонатів вивезли до Донецька, інші — втрачено. Завдяки сучасним технологіям та ентузіазму митців, колекцію вдалося частково відродити.
У 2024 році ЮНЕСКО внесло «Писанку: українська традиція і мистецтво» до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства — цей міжнародний крок додав імпульсу зусиллям зі збереження регіональної спадщини.
На виставці можна буде:
- пройти кураторські екскурсії;
- відвідати лекції про історію «Іканича»;
- взяти участь у майстер-класах від Зої Сташук.
Нагадаємо, що до Великодня Нацбанк України випустив пам’ятну срібну монету у формі писанки — першу подібну у своїй історії.
Чому це важливо знати:
Росія намагається не лише знищити Україну як державу, а й стерти її культурну пам’ять. Відтворення колекції «Іканича» — це акт культурного спротиву, відновлення тяглості традицій, вияв поваги до грецької громади Приазов’я. Це також приклад того, як сучасні митці, спільно з державними інституціями та громадськістю, можуть протистояти спробам культурного знищення — зберігаючи автентичність через відтворення.

Оглядач київських новин Журналіст, пише про інфраструктуру Києва, транспорт, міське планування, а також висвітлює теми криміналу та корупції.
Усі статті автора →









