Як Пирогів розповідає про минуле — і будує майбутнє

У великому інтерв’ю «Вечірньому Києву» генеральна директорка музею Оксана Старак-Повякель розповіла про сучасні виклики, кримськотатарську експозицію, меценатів, інклюзивність і війну як фактор оновлення.

«Тут буде Крим»: перша в Україні кримськотатарська експозиція

«Коли я прийшла працювати в музей, мене одразу зацікавило, чому в експозиції “Південь України” є велика порожня пляма», — згадує Старак-Повякель. Причина виявилася болючою: коли в 1969 році створювали музей, Крим навіть не розглядали через пам’ять про сталінську депортацію 1944 року.

Нова експозиція стане історично достовірною реконструкцією кримськотатарської житлової садиби. Її створюють на основі архівних креслень, зібраних українськими та кримськотатарськими дослідниками. Концепція охоплює архітектурне розмаїття Криму — степове, гірське й прибережне будівництво.

Уже підготовлено креслення, створено макет, висаджено тиси — символ витривалості. У проєкті взяли участь видатні представники кримськотатарської спільноти: Ахтем Сейтаблаєв, Севгіль Мусаєва, Алім Галієв та інші.

«Це буде місце, де кримці зможуть збиратися, відтворювати свої традиції та обряди», — каже директорка музею.

Земля культури: битва з орендарями триває десятиліттями

Суди з орендарями тривають із 1990-х років. Нещодавно вдалося відвоювати й відкрити автентичний шинок із села Бабанка на Черкащині. Раніше орендар перетворив пам’ятку на «забігайлівку найдешевшого пошибу із самогоном».

«А тепер наші відвідувачі матимуть змогу зануритися в атмосферу українського побуту XIX століття», — каже директорка. У відновленому шинку все автентичне — від печі до розташування лав і столів.

Інклюзивність: як зробити історію доступною для всіх

Війна змінила розуміння інклюзивності. Тепер це не просто важливо — це необхідність для тисяч поранених.

Музей облаштовує безбар’єрний простір: пандуси, доступні туалети, навігацію шрифтом Брайля. Складність у тому, що автентичні хати не можна переробляти. Але де можливо — організовують підйоми та допомагають людям на візках потрапити всередину.

Проєкт «Пізнай культуру через спорт» залучає молодь через забіги, орієнтування та квести. «Люди рухаються, шукають предмети, вивчають простір. Це можливість усвідомлено побачити музей», — пояснює Старак-Повякель.

Сад пам’яті: коли біль перетворюється на силу

Сад пам’яті створили вдови загиблих воїнів. Це не просто меморіал — це місце життя. Жінки власноруч висадили клумби, облаштували простір.

«Ольга Журба розповідала мені, що перед тим, як закласти сад, вона їздила на Південь, туди, де загинув її чоловік. І там Ольга “просила” свого Ромка, щоб у них все вдалося, — каже Старак-Повякель. — Це розуміння того, що пам’ять — це не тільки камінь і написи, а живі емоції, спільна праця».

«Ми не фестиваль — ми серце культури»

Пирогів не конкурує з ярмарками чи фестивалями. Його місія глибша — навчати, зберігати, передавати.

«Не раз чула, що після відвідування музею молодь тягнеться нарешті прочитати “Кайдашеву сім’ю”, “Енеїду”, бо тепер розуміють, про що йдеться», — каже директорка. Молоді люди бачать реальні речі — плахту, качалку, рубель — і тексти оживають.

«Музей — це місіонерський простір. Ми маємо надихати, навчати, нести традицію у світ», — підсумовує Оксана Старак-Повякель.

Чому це важливо знати

На тлі війни, втрат і боротьби за ідентичність музей у Пирогові стає не музеєм минулого, а лабораторією майбутнього. Тут формується бачення того, якою має бути Україна — багатогранною, справжньою, відкритою, пам’ятливою й сильною. Кримська експозиція готується не лише як культурний акт, а як політична декларація — Крим повернеться. І традиція житиме.