Що відомо про Богоявленський собор

Богоявленський собор був однією з найяскравіших пам’яток українського бароко та головним храмом Києво-Братського монастиря. Кам’яний собор збудували у 1690-1693 роках коштом гетьмана Івана Мазепи за проєктом московського архітектора Йосипа Старцева, який також спорудив Микільський собор у Києві.

Раніше на цьому місці стояла дерев’яна Богоявленська церква, збудована у 1620 році коштом гетьмана Петра Сагайдачного. У 1622 році великого гетьмана поховали в крипті під цією церквою. Український мистецтвознавець Костянтин Шероцький писав про собор: «в архітектурних лініях його закарбовано його справжній характер бароко; відчувається дихання могутнього та багатого віку, непоборної енергії, яка викликала розквіт не лише київської архітектури, але й живопису і усіх інших галузей мистецтва».

Собор разом з дзвіницею були головними містобудівними домінантами Подолу. Він згадується в більшості путівників Києва ХІХ – початку ХХ століття як один із найпопулярніших столичних храмів.

Як знищили собор

У 1920-х роках Братський монастир закрили, а собор перетворили на музей. 22 серпня 1934 року президія київської міськради ухвалила постанову про знесення будівлі, проте це рішення спочатку не поспішали виконувати. У лютому 1935 року Київська обласна інспекція охорони пам’яток провела фотофіксацію собору.

5 квітня 1936 року секретар міського комітету КП(б)У Іван Сапов звернувся до ЦК з проханням розібрати монастир на цеглу «для потреб шкільного будівництва». Протягом 1936 року Богоявленський собор та два верхні яруси дзвіниці розібрали, згідно з Вікіпедією. На місці північно-східної частини фундаменту в 1937 році звели чотириповерховий будинок для командирів і політпрацівників — нині корпус № 2 НаУКМА. Іншу частину фундаменту заасфальтували під плац для муштри курсантів Київського військово-морського політучилища.

Поховання Петра Сагайдачного було знищено. За деякими свідченнями, вночі троє вчених-археологів, серед яких був Микола Макаренко, ризикуючи життям, таємно перепоховали прах українського гетьмана, пише «Вечірній Київ». Проте точне місце цього перепоховання невідоме.

Розкопки 2023 року та їх припинення

У 2022 році за зверненням Комунального закладу «Центр консервації предметів археології» залишки Богоявленського собору занесли до Переліку об’єктів культурної спадщини Києва. У 2023 році за поданням Департаменту охорони культурної спадщини КМДА пам’ятку внесли до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Восени 2023 року на території НаУКМА розпочалися розвідувальні археологічні дослідження. Роботи проводилися КЗ «Центр консервації предметів археології» спільно з Інститутом археології НАН України, громадською організацією «Великий льох» та Києво-Могилянською академією в межах підписаних меморандумів, повідомляв «Хмарочос» у листопаді 2023 року.

Розвідувальні розкопки дозволили уточнити місце розташування підмурків собору та дослідити їх конструкцію. З’ясувалося, що збереглися не тільки окремі артефакти, а й стіни собору, що давало підстави для подальших детальних досліджень.

Чому припинили дослідження

Керівництво НаУКМА у 2024 році заблокувало проведення археологічних робіт. Президент академії Сергій Квіт пояснив це побоюваннями, що розрита яма перед другим корпусом перешкодить навчальному процесу та перекриє проїзд до Староакадемічного корпусу, який потребує реставрації, повідомляє «Хмарочос» у березні 2025 року.

Квіт розпорядився закрити місце розкопок. Яму засипали піском і накрили асфальтом наприкінці серпня 2024 року, пославшись на думку археологів, що «під землею воно найкраще зберігається». Інформаційний стенд про Богоявленський собор і його дослідження, що розташовувався поряд, також зняли.

В. о. директорки Центру консервації предметів археології Тетяна Осінчук заперечує ці аргументи, стверджуючи, що розкопки залишали б проїзд до Староакадемічного корпусу та прохід до другого корпусу. За її словами, Квіт одноосібно і без будь-якого узгодження зупинив археологічні роботи, які мали тривати принаймні до грудня 2024 року згідно з договором.

Версії та підозри

Активіст Дмитро Перов розповів, що «одна з відомих криптобірж» запропонувала керівництву «Могилянки» облаштувати в цьому місці новий кампус, реконструювавши корпус № 2 до фундаменту, а також побудувати паркінг, пише «Твоє місто. Київ».

Журналісти 24 каналу та «Історичної правди» припускають, що адміністрація університету може хотіти приховати пошкодження підмурків XVII століття, які могли статися під час ремонту труб у 2010 році. У 2010 році на території НаУКМА проводилися земляні роботи з ремонту тепломереж, під час яких археолог Сергій Тараненко зафіксував фундаменти собору. На сайті музею НаУКМА є фото фрагментів колони собору з описом, що ці артефакти «знайдені під час господарчих робіт біля фундаментів собору у 2010 році».

У інтерв’ю телеканалу Сергій Квіт не зміг відповісти на запитання про земляні роботи 2010 року й чи могло бути тоді пошкодження фундаменту собору.

Проєкт «Втрачений Київ»

Роман Маленков — засновник краєзнавчого порталу «Україна Інкогніта», керівник ДІАЗ «Стародавній Київ». У своєму пості 7 січня 2026 року він написав, що керівництво Могилянки «нині забороняє пошук могили Сагайдачного та дослідження залишків величного Богоявленського собору».

«Адекватного пояснення ми знайти цьому не можемо. Але зовсім скоро собор стане першим об’єктом нашого проєкту “Втрачений Київ”», — заявив Маленков у Facebook. Деталі проєкту поки що не розголошуються.

За словами директорки Департаменту охорони культурної спадщини КМДА Марини Соловйової, є технічні можливості й фінансування для поновлення досліджень у найближчий час, повідомляв Telegraf у червні 2025 року. Проте подальше продовження археологічних робіт наразі тимчасово призупинене.

Чому це важливо знати

Віднайдення могили Петра Конашевича-Сагайдачного, якого вважають покровителем ЗСУ, має надзвичайно велике ідеологічне та політичне значення для України. Комплексне вивчення залишків Богоявленського собору під кутом зору історії, архітектури та археології могло б стати важливим внеском у розуміння історії України доби бароко. Збережені фундаменти та стіни дають підстави для створення музею або меморіалу на місці зруйнованого більшовиками храму. Конфлікт між науковцями та керівництвом НаУКМА ставить під загрозу можливість завершити дослідження та зберегти пам’ять про важливу історичну пам’ятку.