Хто такий Василь Копань і чому його ім’я з’явилося на карті Києва

Василь Юрійович Копань народився 13 листопада 1995 року в Маріуполі. У вересні 2014-го, коли йому було 18 років, він приєднався до добровольчого батальйону «Азов». За десять років пройшов шлях від солдата до підполковника — без спеціальної військової освіти, виключно завдяки бойовому досвіду та командирським якостям.

Копань брав участь у Широкинській наступальній операції, а у 2019 році вісім місяців тримав оборону в районі Світлодарської дуги. Після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року у складі групи спецпризначення «Азов» обороняв рідний Маріуполь. Під його командуванням проводилися рейди глибинної розвідки, диверсії та спецоперації на території комбінату «Азовсталь».

У травні 2022-го за наказом Верховного Головнокомандувача вийшов у полон з «Азовсталі». Пережив тортури і полон, але не зламався. У вересні 2022 року був звільнений в результаті обміну військовополоненими. Після короткої реабілітації повернувся у стрій.

Які бойові операції провів Копань після звільнення з полону

Після повернення Василь Копань очолив загін розвідки спеціального призначення 12-ї бригади «Азов». Влітку 2023 року він брав участь у контрнаступальних діях на Оріхівському напрямку. Згодом підрозділ під його командуванням воював у Серебрянському лісництві, де проводив рейди глибинної розвідки та диверсії в тилу ворога.

Попри звання та посаду підполковника, Копань до останнього залишався бойовим командиром і особисто ходив на завдання разом із бійцями. 8 вересня 2024 року Василь Копань загинув поблизу Леонідівки на Торецькому напрямку, виконуючи бойове завдання. Прощання відбулося 13 вересня 2024 року в Києві.

Які нагороди отримав Василь Копань

20 січня 2025 року Президент України Володимир Зеленський посмертно присвоїв Василю Копаню звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Окрім цього, розвідник був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, нагрудними знаками «Срібний хрест», «За відвагу», «За відзнаку в службі» та «За безпеку народу».

Як ухвалювали рішення про перейменування

У вересні 2024 року співзасновниця Асоціації родин захисників «Азовсталі» Юлія Федосюк створила на сайті Київради петицію про перейменування вулиці на честь загиблого розвідника. Менш ніж за добу звернення набрало понад 6 000 підписів.

Як зазначила на пленарному засіданні 26 березня депутатка Київської міської ради, голова постійної комісії з питань культури, туризму та суспільних комунікацій Вікторія Муха, Василь Копань «назавжди залишиться живим у нашій пам’яті та на мапі столиці».

«Топонімічний простір столиці має говорити мовою української пам’яті, сили й правди. Саме тому в нових назвах вулиць Києва закарбовані імена Героїв новітньої історії, які ціною власного життя боронили нашу державу», — наголосила Муха.

Чому Київ масово перейменовує вулиці

Перейменування є частиною системної політики деколонізації та вшанування пам’яті захисників. Радянські й російські назви на карті Києва поступово замінюють іменами людей, які боронили Україну. У грудні 2025 року Київрада перейменувала 10 міських об’єктів: зокрема проспект Маршала Рокоссовського став проспектом Дмитра Павличка, а частину Лаврської назвали на честь гетьмана Івана Мазепи.

Паралельно тривають зміни в топоніміці метро. У березні 2026 року кияни обрали назву «Рогозів яр» для нової станції на зеленій лінії, яка раніше мала робочу назву «Мостицька».

Раніше ми писали

У грудні 2025 року Київрада перейменувала 10 вулиць і провулків у рамках дерусифікації столиці. Серед найбільших змін — проспект Маршала Рокоссовського, вулиця Суворова та частина Лаврської.