Спадщина мільйонерів Міхельсонів

Родина Міхельсонів входила до десятки найбагатших киян на початку ХХ століття. Фрідріх Міхельсон був відомим київським бізнесменом та громадським діячем, який володів кількома нерухомими об’єктами в столиці. Окрім будинку на Тарасівській, йому належала садиба на Пушкінській вулиці, а також будівля Київського літературно-артистичного товариства, споруджена у 1909 році, згідно з інформацією UnexploredCity.

Прибутковий будинок на Тарасівській, 9-А став справжнім технологічним проривом для свого часу. Будівля була обладнана власним водопроводом, каналізацією, електричним освітленням та ліфтом — зручностями, які на той час були доступні лише найзаможнішим киянам. Квартири вражали розкішшю: стелі висотою 4,2 метра прикрашала вишукана ліпнина, повідомляє «Апостроф».

Унікальність архітектури будинку полягає в його внутрішньому дворі-колодязі, оточеному численними вікнами з усіх боків. Саме через цю геометричну особливість споруду й називають «Будинком тисячі вікон» — потрапляючи у внутрішній двір, відвідувач опиняється під спостереженням сотень скляних «очей».

Від розкоші до комунальних квартир

Після революційних подій 1917-1918 років доля будинку різко змінилася. Просторі квартири з високими стелями були розділені на тісні комунальні кімнати, де поселилися кілька сімей та організацій. Те, що колись було символом достатку та комфорту, перетворилося на типове радянське комунальне житло.

Пізніше будівлю частково переобладнали під освітні потреби. Як розповідають місцеві жителі, у будинку розміщувався один із корпусів Національного університету харчових технологій (НУХТ). Квартири було переобладнано на кабінети та аудиторії для навчання студентів. На перших поверхах облаштували музичні студії, тож будинок завжди був наповнений звуками — спочатку життя багатьох сімей, потім навчального процесу та музики.

Сучасний стан: занепад та руйнування

Сьогодні житловий комплекс давно закинуто. Верхні поверхи почали руйнуватися, порожні вікна дивляться на місто з німим докором. Будинок поступово здається під тиском часу та відсутності належного догляду. У приміщеннях залишилося лише сміття та спогади про колишню величність.

Краєзнавець Кирило Степанець, який досліджує приховану історію Києва та є засновником проєкту Hidden Kyiv, опублікував у своєму Facebook фотографії загадкового будинку.

«Мовчазний гігант визирає десятками пустих вікон-очниць, і створює невимовну атмосферу», — написав дослідник.

Його кадри дійсно передають містичну атмосферу місця. Будинок виглядає як живий організм, що спостерігає за містом крізь десятиліття. Закритий двір-колодязь із численними вікнами створює відчуття замкненого простору, де час зупинився. Повітря там здається густішим, а стіни, що пам’ятають розкіш початку ХХ століття, сьогодні випромінюють лише величну пустку.

Охоронний статус без реставрації

Будівля офіційно перебуває під охороною держави як об’єкт культурної спадщини. Проте свіжої інформації щодо її реставрації у відкритому доступі немає. Відсутність конкретних планів відновлення означає, що унікальна архітектурна пам’ятка продовжує руйнуватися.

Охоронний статус сам по собі не гарантує збереження будівлі. Без термінових консерваційних та реставраційних робіт світло в цих вікнах ризикує більше ніколи не загорітися. Особливо вразливими є верхні поверхи, які вже зазнали значних руйнувань.

Громадський проєкт «Реновація UA», який привернув увагу до цієї будівлі через свої соціальні мережі, ставить запитання:

Чи реально вдихнути нове життя в таку складну будівлю, чи суспільство приречене спостерігати за її повільним зникненням?

Реставрація шестиповерхового будинку з унікальним внутрішнім двором та складною архітектурою потребуватиме значних коштів та експертизи.

Чому це важливо знати

«Будинок тисячі вікон» є унікальною пам’яткою київської архітектури початку ХХ століття та свідченням епохи, коли столиця активно розбудовувалася як сучасне європейське місто. Будівля демонструє рівень технологічного розвитку та архітектурних амбіцій київських меценатів того часу. Втрата такої пам’ятки означатиме зникнення ще одного фрагмента історії центральної частини Києва — місцевості Паньківщина, яку називали «Латинським кварталом» через те, що тут мешкали студенти та викладачі Київського університету. Приклад цього будинку показує загальнішу проблему збереження архітектурної спадщини в Києві: охоронний статус без реального фінансування та планів реставрації не може зупинити природне руйнування будівель, які потребують термінової допомоги.