Хто така Аміна Окуєва
Аміна Вікторівна Окуєва народилася 5 червня 1983 року в Одесі. Її батько був чеченцем, мати — полькою. Деякий час родина жила у Москві та Грозному, але у 2000-х роках Аміна повернулася в Україну, де закінчила Одеський медичний університет за спеціальністю «Загальна хірургія».
У 2000 році вона прийняла іслам і згідно з релігійними переконаннями завжди носила хіджаб — навіть на фронті. У 2015 році Окуєву нагородили орденом «Народний Герой України» за участь у бойових діях на Донбасі.
Чоловік Аміни — Адам Осмаєв, якого у 2012 році затримували в Одесі за підозрою в підготовці замаху на тодішнього прем’єр-міністра Росії Володимира Путіна. Пізніше «терористичні статті» з обвинувачення виключили, а у листопаді 2014 року суд засудив Осмаєва до 3 років позбавлення волі, звільнивши з-під варти у зв’язку з відбуттям терміну покарання.
Від Майдану до фронту
Під час Революції Гідності Аміна Окуєва вступила до «Самооборони» та стала лікарем 8-ї Афганської сотні. Вона допомагала на кухні, чергувала на блокпостах і надавала медичну допомогу пораненим.
Ще у 2013 році Окуєва прогнозувала вторгнення російських військ в Україну, добре знаючи путінську стратегію після тривалого проживання в Росії. На початку 2014 року її прогноз здійснився — російська армія розпочала окупацію Криму.
У липні 2014 року Аміна пішла добровольцем у батальйон «Київ-2», згодом служила у батальйоні «Золоті ворота». На фронті вона була не лише медиком, а й повноцінним військовим.
«Я залишила свого 13-річного сина одеським родичам і вступила в батальйон «Київ-2», стала фельдшером. Оскільки медична освіта у мене цивільна, а не армійська, то у військовому квитку записано не «лікар», а «фельдшер». Але це не звужує коло моїх професійних обов’язків. Ну а в разі необхідності береш участь в бою нарівні з усіма — фельдшер ти чи кухар», — розповідала Окуєва в одному з інтерв’ю.
Аміна брала участь у боях біля Дебальцева. У лютому 2015 року, після звільнення Адама Осмаєва з СІЗО, вони разом організували Міжнародний миротворчий батальйон імені Джохара Дудаєва. Улітку 2017 року Окуєва успішно склала іспити на звання лейтенанта ДШВ Збройних сил України.
Перший замах: як Аміна врятувала чоловіка
1 червня 2017 року в Києві на Подолі на Осмаєва та Окуєву напав чоловік, який представився журналістом французького видання Le Monde. Він домовився з парою про інтерв’ю і під час зустрічі відкрив вогонь по Адаму Осмаєву.
Осмаєв отримав серйозні поранення в груди та руку. Аміна, яка перебувала на задньому сидінні автомобіля і мала при собі зброю, встигла чотири рази вистрілити в нападника. Це дозволило затримати кілера.
Пізніше з’ясувалося, що «журналіст» — це Артур Денісултанов-Курмакаєв на прізвисько «Дінго», чеченський кілер із Петербурга. При собі він мав паспорт громадянина України на ім’я Олександра Дакара. За даними ЗМІ, Денісултанов був пов’язаний з оточенням глави Чечні Рамзана Кадирова.
Як загинула Аміна Окуєва
30 жовтня 2017 року близько 20-ї години на залізничному переїзді біля селища Глеваха Васильківського району Київської області невідомі обстріляли автомобіль, в якому їхали Окуєва та Осмаєв. За словами Адама, це була ретельно підготовлена військова засідка.
«Це класична засідка була. У затишному місці, на повороті, військова така засідка. Ми переїхали переїзд і там Г-подібний поворот, і на другому повороті раптово почалася стрілянина автоматична», — згадував Осмаєв.
Аміна Окуєва загинула від поранень у голову на місці. Їй було 34 роки. Адам отримав поранення в ногу і був госпіталізований. На момент нападу подружжя не супроводжували охоронці — за кілька днів до трагедії Окуєва та Осмаєв відмовилися від державної охорони.
Розслідування вбивства
Слідство розглядало версію про «російський слід» та причетність Кремля до вбивства. Аміна Окуєва була помічницею (на громадських засадах) народного депутата від Радикальної партії Ігоря Мосійчука, на якого за п’ять днів до загибелі Окуєвої — 25 жовтня 2017 року — скоїли замах біля телеканалу «Еспресо».
У січні 2020 року поліція затримала підозрюваних у вбивстві Аміни Окуєвої. Серед них — 55-річний житель Києва Ігор Редькін, який, за версією слідства, входив до складу організованої злочинної групи. ДНК підозрюваних збіглися зі слідами на автоматі, з якого розстріляли Окуєву.
Поліція заявила, що вбивство здійснене на замовлення, але замовники та мотиви усунення активістки досі остаточно не встановлені. Розслідування триває.
1 листопада 2017 року Аміну Окуєву поховали на військовому цвинтарі в Дніпрі поряд з могилою командира батальйону імені Джохара Дудаєва Іси Мунаєва. Похорон відбувся з дотриманням посилених заходів безпеки — присутні лише родичі та найближчі друзі, місце оточили озброєні поліцейські.
Пам’ять про героїню
У 2019 році ім’я Аміни Окуєвої присвоїли вулиці Проектній 13119 у Шевченківському районі Києва. 3 грудня 2020 року в смт Глеваха на Київщині відкрили пам’ятний знак Аміні Окуєвій. Також є вулиця Аміни Окуєвої у Дніпрі.
У лютому 2020 року чеченський політемігрант Маміхан Умаров, який співпрацював з українськими спецслужбами та був ключовим свідком у справах про замахи на Окуєву-Осмаєва, розповів у інтерв’ю, що попереджав про замовлення на їхнє вбивство, яке надходило з Чечні. 4 липня 2020 року Умарова вбили поблизу Відня, де він жив після отримання притулку в Австрії.
Чому це важливо знати
Історія Аміни Окуєвої — це історія мужності та самовідданості у боротьбі за вільну Україну та Ічкерію. Вона стала символом спротиву російській агресії, поєднавши українську та чеченську боротьбу за свободу проти спільного ворога. Її загибель сколихнула українське суспільство та залишилася в пам’яті як приклад безстрашності та відданості ідеалам свободи. Сьогодні, у восьму річницю трагедії, Україна згадує свою доньку, яка віддала життя за майбутнє країни.
Джерела:
