Як виглядав будинок Севастьянова?

Фасад будівлі вирізнявся характерним для еклектики кінця ХІХ століття оздобленням: нетинькована цегляна поверхня декорувалася ліпленими вставками, розкріповками, пілястрами та горизонтальними гуртами. Завершував споруду розвинений карниз із парапетом, що складався з аттиків, тумб і кованих металевих ґрат — типова для того часу комбінація, яка надавала будівлі представницького вигляду.

Особливо виразною була наріжна частина будинку, скошена у плані: її увінчували кілеподібні аттики з горищним вікном і фігурною банею. Саме цей елемент виділяв споруду Севастьянова серед сусідньої забудови і робив її помітним архітектурним акцентом на перехресті двох важливих київських вулиць.

Що відбулося з ділянкою після руйнування?

У 1943 році будинок був зруйнований — імовірно, внаслідок воєнних дій під час окупації та визволення Києва. Ділянка на розі Саксаганського та Великої Васильківської пустувала недовго: у 1950-х роках тут з’явився тимчасовий цирк, який став одним із центрів розваг повоєнного міста.

Тимчасова споруда проіснувала аж до відкриття нового капітального цирку на площі Перемоги. Після того як цирк переїхав, на місці колишнього прибуткового будинку Севастьянова звели восьмиповерховий житловий будинок — нині це будівля за номером 45. Таким чином, одна з характерних дореволюційних споруд Києва остаточно зникла не лише фізично, а й із міської пам’яті.

Чому еклектика була популярна в Києві того часу?

Прибутковий будинок Севастьянова є типовим зразком київської архітектури кінця ХІХ — початку ХХ століття, коли місто переживало стрімкий економічний підйом і активну забудову. Замовники-домовласники прагнули вирізнитися: звідси — різноманітність стилів, використання цегляного декору без тиньку, складні завершення фасадів.

Псевдоросійський стиль, елементи якого присутні в будинку Севастьянова, був поширений у забудові Російської імперії того часу й активно застосовувався в київських прибуткових будинках, банках, навчальних закладах. Як ми раніше писали, неоготичне училище залізничної колонії — ще один приклад унікальної архітектури XIX ст., яку Київ втратив у XX столітті.

Скільки таких будинків втратив Київ?

Будинок Севастьянова — лише один із сотень київських об’єктів, знищених під час Другої світової війни та повоєнних перебудов. За різними підрахунками, у центральній частині міста було втрачено значну частину дореволюційної забудови: бомбардування 1941 року, підриви 1941–1943 років і наступна радянська реконструкція разом суттєво змінили обличчя Хрещатика, Подолу та прилеглих вулиць.

Окрім воєнних руйнувань, чимало будинків зносили вже у мирний час — задля прокладання широких проспектів, будівництва типових житлових масивів або просто через занедбаність і відсутність охоронного статусу. Сьогодні реконструювати вигляд втрачених споруд допомагають архівні фотографії, кресленики та дослідницькі проєкти — зокрема такі, як сторінка «Київ, якого немає. Втрачені пам’ятки».

Чому це важливо знати

Вулиця Саксаганського та Велика Васильківська — живі артерії сучасного Києва, якими щодня ходять тисячі людей. Знаючи, що стояло на місці звичного житлового будинку, городяни краще розуміють шари міської історії. Збереження пам’яті про втрачені споруди — перший крок до захисту тих, що ще залишилися, і до усвідомленого ставлення до архітектурної спадщини в умовах нових викликів воєнного часу.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, неоготичне училище залізничної колонії Києва — ще одна загублена окраса вокзального кварталу. А будинок 1840-х на бульварі Шевченка, 30 знесли у березні 1998 року — про цю втрату ми також розповідали.