Чому «реконструкція» є фактично новим будівництвом

Проєкт передбачає надбудову одноповерхової будівлі 23-ма поверхами. Активісти наголошують: перетворення одного поверху на 24 — це не реконструкція за жодними критеріями. Забудовник свідомо використовує цей термін, щоб не отримувати містобудівні умови та обмеження, які є обов’язковими для нового будівництва.Ділянка розташована в зоні пам’ятки «Історичний ландшафт Київських гір та долини р. Дніпро». Будівництво ще одного хмарочоса тут безпосередньо вплине на видові якості охоронюваної пам’ятки. Окрім цього, Генеральний план Києва відносить цю територію до зони малоповерхової садибної забудови — що робить 24-поверховий об’єкт прямим порушенням планувальних обмежень. Будівництво також суперечить нормативам щодо щільності населення, транспортного сполучення та забезпечення соціальною і медичною інфраструктурою.Раніше ми повідомляли, що ДОКС зупиняв забудову найстарішої садиби на Осокорках — цього разу ситуація повторюється в тому самому районі.

Що за будівля і чому вона унікальна

Дерев’яна садиба на вулиці Завальній, 2б — ймовірно, остання збережена житлова будівля, що залишилася від колишнього селища Осокорки. Споруджена у XIX столітті, вона зберегла оригінальний різьблений декор: дерев’яні лиштви з флористичними та анімалістичними мотивами, характерними для лівобережної народної архітектури. На будівлі є дерев’яні «качечки» — рідкісний зразок місцевого оздоблення.Поряд із садибою збереглися залишки старовинного кладовища. Розташування будівлі на ділянці відображає трасування вулиць давнього поселення — кардинально відмінне від сучасної забудови.

Тисячолітня історія Осокорків

Перша письмова згадка про Осокорки сягає 1070 року — в переписах вони фігурують як «Осокірки». Князь Всеволод Ярославич подарував ці землі Видубицькому монастирю разом із переправою через Дніпро. Землі були настільки цінними, що за них роками судилися Лавра та Видубицький монастир — суперечка доходила до розбійних нападів.На початку XX століття Осокорки були окремим селом, відомим осередком лозоплетіння на Лівобережжі. У 1935 році вони стали частиною Києва. Назва місцевості походить від осокора — чорної тополі, що масово росла тут уздовж дніпровських заплав. Вулиця Завальна, де стоїть садиба, названа на честь захисного валу, що стримував весняні розливи Дніпра.Найвідомішою спорудою поселення була церква Іоанна Богослова 1869 року — її знесли в 1930-х. Дерев’яна садиба на Завальній лишається останньою матеріальною пам’яттю про те, яким було це місце до прийходу багатоповерхівок. А суд нещодавно повернув громаді берег Дніпра на Осокорках вартістю понад 24 млн грн — ще один сигнал, що тиск на цей район не припиняється.

Що можна зробити

Активісти просять підписати петицію на сайті Київської міської ради за посиланням: petition.kyivcity.gov.ua. Також вони закликають поширювати інформацію про ситуацію.

Чому це важливо знати

Садиба на Завальній — не просто стара будівля. Це остання матеріальна згадка про тисячолітнє поселення, що дало назву цілому масиву Києва. Коли забудовник називає знесення «реконструкцією», а будівництво хмарочоса — «пристосуванням», це не технічна помилка, а спроба обійти закон. Якщо такі прецеденти стають нормою, під загрозою опиняються всі охоронювані зони міста.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, особняк на Татарському провулку знесли ще у 2008 році — і на його місці досі порожньо. Доля таких будівель нагадує: втрачену спадщину не повернути.