Як виникло Музичне училище і чому з’явився Музичний провулок

У 1868 році при Київському відділенні Російського музичного товариства відкрили Музичне училище. Шість років потому, у 1874-му, для нього звели окрему будівлю в нижньому парному кварталі Прорізної вулиці — за проектом архітектора О. Шіле. Поруч із закладом проклали новий провулок, який відтоді став називатися Музичним.

В училищі діяли класи віолончелі, скрипки, фортепіано, кларнету, сольного й оперного співу. Заклад став осередком музичної освіти міста і готував виконавців для київських театрів і концертних залів.

Музичний провулок і сьогодні існує на карті Києва — він пролягає між Прорізною та Золотоворітським сквером. Сама назва є єдиним, що нагадує про зв’язок цього місця з першим музичним закладом міста.

Яким був архітектурний вигляд споруди

Будівля мала два поверхи з високою мансардою. Її фасад прикрашався рустом і членувався лопатками та пілястрами; вікна оздоблювались лиштвами. Центральна вузька частина фасаду з головним входом виділялась ризалітом із вікном і півколонами, що завершувався необароковим фронтоном і вежею.

У 1910 році за проектом архітектора В. Ніколаєва до споруди добудували бічні крила, не порушуючи стилістики. Тоді ж перед головним входом встановили бюст композитора М. Глінки — нині він перебуває у Міському саду.

Поєднання необарокових елементів із класицистичною симетрією робило будівлю однією з найпомітніших на Прорізній — вулиці, яка і без того вирізнялася щільною забудовою кінця XIX — початку XX століття.

Як училище стало консерваторією

У 1913 році у будівлі влаштувалась новостворена Київська консерваторія, а колишнє училище перетворили на її середні й молодші класи. Заклад продовжував роботу аж до початку Другої світової війни — і встиг виховати покоління музикантів, чиї імена назавжди пов’язані з київською культурою.

Відкриття консерваторії у 1913 році стало важливою подією для міста: Київ, який на початку XX століття переживав культурний і економічний підйом, отримав повноцінний вищий музичний навчальний заклад. Це вивело місто в один ряд із Петербургом і Москвою в музичній освіті тогочасної імперії.

Що залишилося після руйнування 1941 року

Восени 1941 року будівлю консерваторії разом із сусідніми будинками знищили. Залишки споруди пізніше включили до об’єму корпусу телерадіоцентру — єдине, що нагадує сьогодні про місце, де понад сімдесят років звучала музика.

Доля цієї будівлі — не виняток. За даними Міністерства культури, через російську агресію у Києві та Київській області вже пошкоджено 173 пам’ятки культурної спадщини. Втрати 1941 року нагадують: зникнення архітектурної пам’яті не завжди відбувається поступово — іноді місто втрачає себе за один сезон.

Будівля телерадіоцентру, що постала на місці знищеної консерваторії, і сьогодні стоїть на Прорізній. Вона не несе жодних меморіальних знаків, що вказували б на попередника. Це типова ситуація для Києва середини XX століття: нова архітектура накривала знищене, не залишаючи слідів. Саме тому фіксація таких втрат — як це роблять дослідники сторінки «Київ, якого немає» — є важливою частиною роботи з міською пам’яттю.

Чому це важливо знати

Музичне училище на Прорізній — один із символів дореволюційного Києва, де формувалась музична освіта міста. Знищена у 1941 році будівля не відновлювалась і фактично зникла з міського простору. Пам’ять про неї — нагадування про те, яким багатим на архітектуру і культурне життя було місто до воєн XX століття. Зберігати цю пам’ять означає розуміти, що втрачено — і чому варто берегти те, що лишилось.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, київська архітектура XXI століття — між гордістю і ганьбою: одні будівлі прикрасили місто, інші стали символами безсистемної забудови. А Жовтневий палац — ще одна знакова київська споруда — досі в центрі судових суперечок щодо власності.