Флігель Олени Згорської на Лук’янівці: знесений заради ЖК
На розі вулиць Юрія Іллєнка та Михайла Довнар-Запольського у Києві до 2011 року стояв двоповерховий кам’яний флігель у стилі модерн із елементами готики — колишній особняк дворянки Олени Згорської. Попри включення до списку щойно виявлених пам’яток у 2008 році, будівлю знесли задля будівництва багатоповерхового житлового комплексу, як повідомляє джерело.
Якою була садиба на Лук’янівці у ХІХ–ХХ столітті?
Садиба під номером 51 на розі сучасних вулиць Юрія Іллєнка та Михайла Довнар-Запольського була розпланована в другій половині ХІХ століття. Вона складалася з одноповерхового дерев’яного будинку, обкладеного цеглою, — типового для тогочасної забудови старої Лук’янівки. Будівля мала скромний декор і була характерним зразком житлової архітектури того періоду.
На початку ХХ століття в глибині садиби звели двоповерховий кам’яний флігель як особняк дворянки Олени Згорської. Архітектурно він вирізнявся формами модерну з виразними елементами готики: стрілчасті вікна та їхні рами надавали будівлі характерного середньовічного силуету. Бічні та центральна частини фасаду, первісно з відкритим муруванням, виділялися у неширокі ризаліти, що завершувалися фігурними аттиками — декоративними надбудовами над карнизом.
Поєднання двох стилів — модерну й готики — було нетиповим для тогочасного київського будівництва і робило флігель справді унікальною архітектурною пам’яткою в масштабах міста.
Коли і чому зникли обидві будівлі садиби?
Доля садиби складалася поетапно. У 1979 році головний одноповерховий будинок на червоній лінії вулиці було розібрано. Після цього флігель Згорської, що раніше ховався в глибині подвір’я, став видимим з вулиці Іллєнка і фактично перетворився на головну архітектурну домінанту ділянки.
У 2008 році флігель внесли до списку щойно виявлених пам’яток архітектури — це мало б забезпечити йому правовий захист від знесення. Однак охоронний статус не врятував будівлю: у 2011 році її знесли, звільнивши місце під будівництво багатоповерхового житлового комплексу.
Це один із численних прикладів того, як в Україні на початку 2010-х років пам’ятки архітектури знищувалися всупереч їхньому офіційному статусу — в умовах слабкого контролю з боку органів охорони культурної спадщини та тиску забудовників.
Що означає втрата таких об’єктів для Києва?
Лук’янівка — один із найстаріших районів Києва, що зберігав до початку ХХІ століття значний пласт дореволюційної забудови. Садибна архітектура другої половини ХІХ — початку ХХ століття формувала неповторний масштаб і характер цих кварталів. Знесення флігеля Згорської стало частиною масштабнішого процесу знищення історичного середовища міста заради комерційного будівництва — процесу, як ми раніше писали, що не зупинився й досі.
Сьогодні про особняк нагадують лише архівні фотографії та записи в реєстрах пам’яток, що так і не захистили будівлю. Втрата подібних об’єктів — це не лише архітектурна, а й культурна і соціальна прогалина: місто втрачає зв’язок зі своєю власною історією та ідентичністю, як ми раніше писали у матеріалах про знесені київські пам’ятки.
Чому це важливо знати
Флігель Олени Згорської — приклад того, як юридичний захист пам’ятки не гарантує її фізичного збереження. Для киян це нагадування про необхідність громадського контролю за долею архітектурної спадщини. Кожен знесений будинок — це безповоротна втрата для міського середовища, яку не компенсує жоден новобудований житловий комплекс.
Раніше ми писали
Віталій Гринчук — журналіст і медіаменеджер із семирічним досвідом у медіагалузі. Має гуманітарну освіту, яка формує його підхід до роботи з текстом, контекстом і аудиторією. За роки практики пройшов шлях від журналіста до управлінця — поєднує редакційне мислення з розумінням медіапроцесів зсередини.
Усі статті автора →
