Від студента до професора: одеські роки

Костянтин Данькевич народився 24 грудня 1905 року в Одесі. За даними «Енциклопедії сучасної України», у 14 років він вступив до Одеської консерваторії, де навчався композиції у Миколи Вілінського та фортепіано у Марії Рибицької.

1929 року після закінчення Одеського музично-драматичного інституту Данькевич одразу почав викладацьку роботу в рідній консерваторії. Як повідомляє Національна спілка композиторів України, з 1944 по 1951 рік він обіймав посаду ректора Одеської консерваторії, виховуючи нове покоління українських музикантів.

За спогадами сучасників, Данькевич на репетиціях міг виконувати всі оперні партії, перетворюючи робочий процес на захопливу моновиставу — такий був його артистичний темперамент.

«Лілея»: перший національний балет під загрозою репресій

Серпень 1940 року став проривом у музичному театрі — прем’єра балету «Лілея» за баладою Тараса Шевченка. Лібрето створив Всеволод Чаговець, музику побудовано на українських народних піснях, а хореографія Галини Березової синтезувала класичний балет з фольклорними елементами.

За даними Вікіпедії, балет писався в атмосфері страху в 1937-1938 роках, часу репресій проти творчої інтелігенції. Консультант вистави, хореограф Василь Верховинець, був заарештований під час роботи над балетом.

«Лілея» стала першим українським балетом на національний сюжет. Улюблена Шевченкова пісня «Ой зійди, зійди ти, зіронько та вечірняя» проходить лейтмотивом через усю виставу. В 1958-1959 роках Данькевич створив фільм-балет «Лілея» — перший україномовний радянський фільм-балет, який отримав визнання у багатьох країнах світу.

Випробування репресіями: найтемніші роки

1948 року вийшла постанова ЦК про боротьбу з «формалізмом у музиці» — почалася хвиля репресій проти композиторів. 1950-го Данькевич завершив оперу «Богдан Хмельницький», але 20 липня 1951 року газета «Правда» опублікувала нищівну критику твору.

Як зазначає «Наша парафія», композитора звинуватили в «буржуазному націоналізмі». Його змусили створити другу редакцію з ідеологічними корективами. Лише 1958 року відбулося формальне виправдання, але тиск тривав.

Наслідки виявилися катастрофічними: з 1962 по 1972 рік — понад 10 років — композитор перебував у творчій кризі та депресії, практично не виходячи з дому. Реабілітація настала 1978 року, коли Данькевич отримав Державну премію УРСР імені Тараса Шевченка за нову редакцію опери «Богдан Хмельницький» у Дніпропетровському театрі.

Київський період: керівник і наставник

1953 року Данькевич переїхав до Києва, ставши професором Київської консерваторії. За інформацією «Енциклопедії сучасної України», з 1956 по 1967 рік він очолював правління Спілки композиторів України — 12 років на керівній посаді.

У київський період композитор створив оперу «Назар Стодоля» (1960) за Шевченком та музику до фільму «300 років тому…» (1956) з автентичними українськими народними піснями. Данькевич виховав плеяду композиторів, серед яких Борис Алексєєнко та Георгій Мірецький.

Творча спадщина композитора налічує понад сотню творів: опери, балети, симфонії, романси, обробки українських народних пісень та музику до кінофільмів. 26 лютого 1984 року Костянтин Данькевич помер у Києві, похований на Байковому кладовищі.

Чому це важливо знати

Данькевич зберіг українську музичну традицію в найскладніші часи, коли національна культура перебувала під загрозою знищення. Його балет «Лілея» досі в репертуарі Національної опери України, опера «Богдан Хмельницький» звучить на сценах країни.

У Києві є вулиця імені Костянтина Данькевича, на будинку за адресою вулиця Чикаленка, 21, де композитор жив з 1952 по 1984 рік, встановлено меморіальну дошку. Одеський музичний коледж носить його ім’я.

120-річчя — нагода згадати про митця, який не зламався під тиском тоталітарного режиму і залишив нащадкам музичну спадщину, що продовжує жити.