Головне з розмови Зеленського і Трампа: спільна ППО та «поглиблена дискусія»

У п’ятницю, 4 липня, Зеленський повідомив про «поглиблену розмову» з президентом США Дональдом Трампом, під час якої обговорювалися можливості протиповітряної оборони. За словами українського лідера, сторони домовилися «працювати разом для зміцнення захисту» українського повітряного простору.

Згідно з офіційним повідомленням Офісу президента України, під час розмови обговорювалися наслідки масованої нічної атаки, коли Росія запустила 539 дронів.

Лідери «домовилися працювати над збільшенням захисту неба, а також про відповідну зустріч української та американської команд уже найближчим часом».

Керівник Офісу президента Андрій Єрмак охарактеризував діалог як «насичену й надзвичайно важливу дискусію». Ця розмова відбулася наступного дня після телефонної бесіди Трампа з Володимиром Путіним, яка не принесла жодного поступу в напрямку врегулювання збройного конфлікту. У рідкісному визнанні безсилля американський президент заявив у четвер, що не досяг «жодного прогресу» щодо припинення війни в Україні.

Скорочення американських поставок: неприємний сигнал для Києва

Напередодні, 2 липня, Вашингтон неочікувано оголосив про зупинку постачання деяких видів озброєння в Україну. США пояснили це рішення «занепокоєнням щодо зниження запасів боєприпасів Сполучених Штатів». Для Києва це стало серйозним ударом, особливо в момент, коли російські війська продовжують наступ на фронті.

Нова ініціатива Європи: «коаліція охочих» збирається 10 липня

Тим часом європейські країни підтверджують свою підтримку України, попри обмежені військові можливості. У четвер, 10 липня, Емманюель Макрон і прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер співголовуватимуть на віртуальному саміті країн «коаліція охочих» щодо зміцнення оборонних спроможностей України.

У зустрічі візьмуть участь:

• Президент України Володимир Зеленський
• Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц
• Прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні

Мерц і Мелоні в цей час перебуватимуть у Римі на конференції з відбудови України, інші лідери приєднаються з різних столиць.

За повідомленням Єлисейського палацу, учасники обговорюватимуть:

• Як «серйозно підтримати Україну в боєздатному стані»
• Забезпечення «регенерації української армії»
• Розгортання «в потрібний момент сил підтвердження гарантій у рамках припинення вогню»

Ця концепція сил гарантій безпеки, поки що суто теоретична, покликана забезпечити безпеку України після можливого припинення вогню та стримати нову російську агресію. Європейці, які становитимуть основу таких сил, не хочуть опинитися на передовій, тому зосереджуються на зміцненні української армії до рівня, достатнього для стримування Москви.

Тиск на Москву: європейський дипломатичний камбек

Коаліція союзників Києва, що налічує понад 30 країн, також створена для повернення європейців у дипломатичну гру. У четвер дискусія зосередиться на тому, «як підвищити тиск на Росію, щоб змусити її прийняти безумовне припинення вогню, від якого вона постійно відмовляється», зазначили в Єлисейському палаці.

Кремль у п’ятницю заявив, що на цьому етапі «неможливо досягти» своїх цілей в Україні дипломатичним шляхом, продовжуючи широкомасштабний наступ. Володимир Путін, як і раніше, вимагає від України поступитися чотирма регіонами на додачу до окупованого в 2014 році Криму та відмовитися від вступу до НАТО. Ці умови залишаються неприйнятними для України, яка наполягає на виведенні російських військ з українських територій.

Чому це важливо знати

Розмова Трампа і Зеленського про спільний захист українського неба на тлі обмеження американської військової допомоги має стратегічне значення. З одного боку, це сигнал готовності Білого дому залишатися партнером України, з іншого — свідчення глибокої кризи внутрішніх ресурсів США, яка вже позначається на фронті.

Зустріч «коаліції охочих» під егідою Франції та Великої Британії — важливий крок для збереження європейської єдності в підтримці Києва, попри втому від війни. Йдеться не лише про оборону, а й про майбутню архітектуру безпеки після війни.

Для України це означає:

• Розширення форматів співпраці поза межами НАТО
• Нові сценарії гарантій безпеки
• Спробу мобілізувати ресурси партнерів на довгострокову підтримку, не чекаючи «ідеального миру»