Кличко відхилив петицію про облаштування безплатних туалетів на станціях метро
Мер Києва Віталій Кличко 6 січня відхилив чергову петицію про облаштування безкоштовних туалетів на станціях метро. Це вже четверта спроба киян домогтися доступу до вбиралень у підземці за останні три роки — жодна з них не реалізована. Головний аргумент влади: будівельні норми часів спорудження станцій не передбачали громадських туалетів. Громадська організація «Пасажири Києва» критикує відповідь мера, вказуючи, що він не розглянув варіанти реконструкції чи встановлення модульних рішень.

Що відповів мер: старі норми і службові приміщення
«Державними будівельними нормами, що діяли на час проєктування та введення в експлуатацію наявних споруд метрополітену, не було передбачено облаштування станцій громадськими вбиральнями», — зазначив Кличко у відповіді на петицію.
Мерія підкреслює: наявні туалети належать до службових приміщень, і доступ сторонніх осіб до них заборонений через безпекові вимоги. Прохід до санвузлів здійснюється в зонах, що межують з коліями, де частина обладнання перебуває під напругою.
Під час повітряної тривоги ситуація змінюється: на станціях, які використовуються як укриття, забезпечується вільний доступ до службових санвузлів. Кличко також пообіцяв облаштувати туалети на нових станціях «Мостицька» та «Проспект Правди» (колишня «Варшавська») на лінії до Виноградаря. Крім того, санвузли облаштовуватимуться під час капремонтів існуючих станцій «з урахуванням індивідуальних конструктивних особливостей».
Проблема в часі: метро на Виноградар запрацює не раніше від 2027 року, про що повідомляв керівник КП «Київський метрополітен» Віктор Вігівський у грудні 2025-го.

Критика активістів: а як щодо альтернатив?
«Аргументація зводиться лише до того, що на існуючих станціях вони не були передбачені нормами на час їх будівництва. Про можливість реконструкції або встановлення модульних туалетів мер не згадує», — зазначила ГО «Пасажири Києва» у своєму Telegram-каналі.
Активісти вказують на суперечність у логіці: якщо старі норми не передбачали туалетів, це не означає неможливість змін зараз. Модульні конструкції, які використовують у багатьох європейських містах, можна встановити без масштабної реконструкції станцій. Кличко ж обмежився посиланням на обіцянки про майбутнє будівництво, не пояснивши, чому альтернативні рішення неможливі на існуючих станціях.
Історія питання: чотири петиції без результату
Це далеко не перша спроба киян вирішити проблему доступності туалетів у метро. За останні три роки кияни подавали чотири петиції — у 2022 році двічі, а також у серпні та грудні 2025-го. Жодна з них не призвела до реальних змін. Попередню петицію у вересні 2025 року Кличко також відхилив з тими самими аргументами про будівельні норми та службові приміщення.
Кияни формулювали проблему як «питання гідності»: понад 1,2 мільйона пасажирів щодня користуються метро, але не мають доступу до базових санітарних умов. Автори петицій пропонували різні варіанти: від безкоштовних туалетів до символічної плати 5-10 гривень за відвідування.
22 грудня 2025 року чергова петиція набрала необхідну кількість голосів, і тиждень тому мер надав офіційну відповідь.
Європейський стандарт: як у них?
У більшості європейських країн туалети в метро — звичайна справа. У Польщі, Німеччині, Чехії та Франції санвузли на станціях метро доступні для всіх пасажирів, часто за невелику плату або безкоштовно. Вони обладнані з урахуванням потреб маломобільних груп населення та відповідають сучасним санітарним стандартам.
Європейський досвід показує: архітектурні особливості старих станцій не є непереборною перешкодою. Багато міст успішно встановлювали туалети на станціях, збудованих десятиліття тому, використовуючи модульні конструкції або невеликі реконструкції.
Чому це важливо знати
Питання доступності туалетів у метро — це баланс між архітектурними обмеженнями радянських часів та сучасними стандартами комфорту для понад мільйона пасажирів щодня. Активісти наполягають: старі норми не означають неможливість змін сьогодні, особливо коли існують альтернативні рішення у вигляді модульних конструкцій. Для киян це не просто зручність, а базова потреба, яку європейські міста давно визнали стандартом обслуговування пасажирів громадського транспорту.

Журналіст, 5 років пише та аналізує актуальні події. За освітою маркетолог (Державний торговельно-економічний університет), що дає свіжий погляд на міські процеси. Висвітлює новини столиці з різних перспектив, цінуючи можливість представляти різні точки зору.
Усі статті автора →









