Кличко пояснив підвищення тарифів на транспорт у Києві
Мер Києва Віталій Кличко заявив, що підвищення тарифів на проїзд у столичному громадському транспорті є вимушеним кроком, проте навіть після впровадження нових цін вартість проїзду залишатиметься вдвічі нижчою за собівартість. Про це він розповів в інтерв’ю телеканалу «Київ», повідомляє КМДА.

Чому тарифи не змінювали з 2018 року?
За словами Кличка, вартість проїзду в Києві не переглядалася з 2018 року — і це попри те, що в інших великих містах України проїзд вже давно дорожчий, ніж у столиці. Мер підкреслив, що Київ досі зберігає найнижчий тариф серед українських міст.
Водночас за ці роки суттєво зросли витрати на утримання транспортної інфраструктури: здорожчали пальне та електроенергія, збільшилися витрати на технічне обслуговування рухомого складу та заробітні плати працівників. Усе це створило значний фінансовий тиск на комунальні транспортні підприємства міста, які змушені працювати зі збитками.
Кличко наголосив, що навіть після введення нових тарифів вартість проїзду залишатиметься вдвічі нижчою за реальну собівартість перевезення одного пасажира. Тобто місто й надалі субсидуватиме громадський транспорт із міського бюджету, аби підтримувати його доступність для киян.
Як це вплине на роботу транспорту?
На думку міського голови, без перегляду тарифів стабільна робота громадського транспорту в Києві перебуває під загрозою. Накопичені збитки комунальних підприємств унеможливлюють своєчасне оновлення рухомого складу, проведення ремонтів і виплату заробітних плат водіям та іншим працівникам.
Підвищення тарифів, за словами мера, дозволить частково покрити операційні витрати транспортних підприємств і забезпечити безперебійне функціонування метро, тролейбусів, трамваїв та автобусів у місті. При цьому Кличко не уточнив конкретний розмір нового тарифу та терміни його введення — ці деталі залишаються предметом обговорення.
Варто зазначити, що питання доступності громадського транспорту є особливо чутливим в умовах воєнного часу, коли значна частина киян зазнала фінансових труднощів. Проте, як наголошує міська влада, альтернативою підвищенню тарифів може стати лише подальша деградація транспортної мережі, що вдарить по всіх мешканцях столиці без винятку.
Який контекст навколо тарифної дискусії?
Дискусія про підвищення тарифів на громадський транспорт у Києві триває вже не перший рік. як ми раніше писали, столичний метрополітен та інші комунальні перевізники неодноразово порушували питання необхідності приведення цін у відповідність до реальних витрат.
Для порівняння: у Львові, Харкові, Дніпрі та інших великих містах України вартість проїзду в громадському транспорті вже перевищує київську. Це свідчить про те, що столиця відтермінувала непопулярне рішення значно довше за інші регіональні центри.
Міська влада також нагадує, що в умовах воєнного стану підтримка роботи транспортної мережі є критично важливою — зокрема для евакуації населення в разі повітряних тривог та забезпечення мобільності містян, які продовжують працювати й пересуватися містом щодня.
Громадська ініціатива «Пасажири Києва» запропонувала альтернативну тарифну модель: замість підвищення разового квитка майже вчетверо — часові квитки з безкоштовними пересадками та місячний проїзний за 1000 гривень. На думку організації, такий підхід відповідає практиці європейських міст і зробить транспорт доступнішим для регулярних пасажирів.
Чому це важливо знати
Підвищення тарифів на громадський транспорт безпосередньо позначиться на щоденних витратах кожного киянина, який користується метро, тролейбусом, трамваєм або автобусом. Водночас без додаткового фінансування транспортні підприємства ризикують накопичити критичний рівень боргів, що може призвести до скорочення маршрутів або погіршення якості обслуговування. Розуміння причин і наслідків тарифних змін допоможе мешканцям столиці зважено оцінити рішення міської влади.
Раніше ми писали
Як ми раніше писали, директор Дептрансу КМДА назвав 30 гривень «компромісним» тарифом, хоч «економічно обґрунтований» тариф насправді значно вищий.
Віталій Гринчук — журналіст і медіаменеджер із семирічним досвідом у медіагалузі. Має гуманітарну освіту, яка формує його підхід до роботи з текстом, контекстом і аудиторією. За роки практики пройшов шлях від журналіста до управлінця — поєднує редакційне мислення з розумінням медіапроцесів зсередини.
Усі статті автора →








