Як хлопець із Чанкири у 14 років став майстром на причалі

Аріф Коджаман народився 1954 року в Чанкири в центрі Туреччини. У підлітковому віці він переїхав до Стамбула до свого дядька і вже в 14 років почав продавати годинники на причалі Еміненю. Торгівля швидко переросла у щось більше: хлопець самостійно навчився ремонтувати механізми, які ламалися прямо на місці. Клієнтам він полагоджував годинники безкоштовно.

За роки роботи на причалі він здобув неофіційне звання — «Майстер Аріф з причалу» (турецькою: Iskele Arif Usta). Це прізвисько закріпилося за ним на десятиліття. Сьогодні Коджаман працює у Фатіху — одному з найстаріших районів Стамбула.

Чому Коджаман використовує лише оригінальні деталі

За понад п’ять десятиліть роботи Коджаман виробив чіткий підхід до справи: лише оригінальні деталі і жодних компромісів. Свій перший серйозний ремонт — годинник Zenith — він пам’ятає досі.

«Розбираєш, розкладаєш деталі поруч — і одразу видно, яка зламана. Потрібна точно така сама деталь, і нічого іншого. У годинниковій справі не можна імпровізувати. Обман не працює», — розповів він.

Скільки учнів виховав майстер і що він вважає справжнім ремонтом

За роки практики Коджаман виховав чимало учнів. Деякі з них, за його власними словами, зрештою перевершили свого вчителя — і він говорить про це з гордістю. Він наголошує: справжній ремонт годинника — це не «відкрити кришку і замінити батарейку». Він здатний відновити будь-який механізм — від сучасної моделі до антикварного раритету.

Навіщо 72-річний майстер щонеділі ходить на блошині ринки

Любов до старовинних механізмів не слабшає навіть у 72 роки. Незважаючи на проблеми зі здоров’ям, Коджаман щонеділі вирушає на блошині ринки в пошуках рідкісних екземплярів. Серед реставрованих ним годинників є 200-річний механізм — за цю роботу він не взяв жодної оплати.

«Іноді ремонтую дуже цінні годинники безкоштовно. Мені це подобається — це відчуття, що я зміг це зробити», — каже він.

Майстер різко критикує сучасну практику переплавки золота зі старих годинників. На його думку, антикварні механізми — це культурна спадщина, яку неприпустимо знищувати або перероблювати заради матеріальної вигоди.

Чому Стамбул і Київ бережуть майстрів-ремісників

Стамбул є містом-побратимом Києва, і такі майстри, як Аріф Коджаман, — частина культурної тканини цього мегаполісу. Його приклад нагадує про цінність ремісничих традицій: у час масового виробництва і одноразових речей зберігати й передавати ручне мистецтво — це не лише про годинники, а й про ставлення до спадщини загалом. Подібні майстри є і в Україні, і в Києві — і їхні знання варто цінувати та документувати.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, Мюнхен — ще одне місто-побратим Києва — будує творчі квартали, де ремісники та митці зберігають традиції в умовах сучасного міста. Також ми повідомляли про досвід міст-партнерів у сфері міської ідентичності.