Що відомо про виставку

Експозиція об’єднала твори з французьких державних музеїв і приватних зібрань. Такий підхід дозволяє побачити творчість Грищенка в широкому мистецькому контексті — не лише як українського художника в еміграції, а й як повноправного учасника французького та європейського авангарду першої половини XX століття. Вперше за довгий час така кількість робіт із різних зібрань зібрана в одному місці.

Відкриття відбулося за участі мера міста Кань-сюр-Мер Луї Неґра та Надзвичайного і Повноважного Посла України у Франції Вадима Омельченка. Посол наголосив на важливості культурної дипломатії та символічному значенні цієї події. Виставка триватиме в замку-музеї Ґрімальді до 15 червня 2026 року.

Хто такий Олекса Грищенко

Олекса Грищенко (1883–1977) народився в Кролевці на Сумщині і є одним із найвідоміших українських художників у світі — за цим показником його ставлять поруч із Олександром Архипенком. Він навчався в Київському та Московському університетах, а пізніше — в мистецьких майстернях Москви.

У 1910-х роках Грищенко розробив власний мистецький напрям — динамоколір, що поєднував принципи кубізму з формальною мовою давньоруської ікони. Сучасники оцінювали його як самостійне явище в авангарді — поруч із експресіонізмом Кандинського та супрематизмом Малевича. Після еміграції у 1918 році він жив у Стамбулі, Афінах і Парижі, а з 1927 року — у Кань-сюр-Мер, де й оселився назавжди. Саме в цьому місті колись жив і Ренуар.

Художника паризька богема знала як «українського розбійника» — за невгамовну творчу енергію та самобутній стиль. Він брав участь у щорічних Паризьких салонах і виставлявся по всій Європі та у США. Уже в 1960 році у замку Ґрімальді відбулась його велика ретроспективна виставка — тому нинішня експозиція є своєрідним поверненням художника до улюбленого місця.

Чому це відбувається

Виставка є частиною масштабного культурного сезону «Подорож до України» (Le Voyage en Ukraine), що тривав із грудня 2025 по квітень 2026 року під гаслом «Культура дає відсіч». Ця ініціатива реалізується Французьким і Українським інститутами за підтримки міністерств закордонних справ та культури обох країн. Сезон об’єднав понад 30 подій у Парижі, Марселі, Ліллі, Тулузі, Нанті, Ренні, Страсбурзі та Ліоні — від театру та музики до дискусій про права людини й відбудову.

Офіційне відкриття сезону у грудні 2025 року відбулося у присутності першої леді України Олени Зеленської та першої леді Франції Бріжит Макрон. Організатори наголошують: захід є наймасштабнішим культурним проєктом між двома країнами від часу встановлення дипломатичних відносин. За задумом організаторів, сезон дав змогу французам здійснити «уявну подорож до України» через мистецтво — в умовах, коли реальні поїздки до країни залишаються ускладненими через війну.

Хто відповідає

Від українського боку головним партнером виступає Національний художній музей України — провідна державна інституція, яка зберігає понад 40 000 творів мистецтва. Зовнішнє представлення України у проєкті забезпечує Посольство в Парижі та Український інститут. З французького боку партнером є замок-музей Ґрімальді — знакове місце для мистецтва XX століття, де зберігається колекція Пікассо.

Що роблять зараз

Виставка відкрита для відвідувачів у Château-Musée Grimaldi до 15 червня 2026 року. НХМУ продовжує участь у міжнародних культурних обмінах, демонструючи колекцію за кордоном у межах культурної дипломатії воєнного часу. Наступні заходи «Подорожі до України» охоплюють події в різних французьких містах упродовж весни 2026 року, включаючи виступи, покази кіно та публічні дискусії.

Чому це важливо знати

Виставка Грищенка у Кань-сюр-Мер — це не лише мистецтвознавча подія, а й вагомий аргумент у боротьбі за міжнародну підтримку України. Поки тривають бойові дії, культурна присутність за кордоном утверджує ідентичність і суверенітет країни на рівні, важкодосяжному виключно дипломатичними засобами.

Важливо, що на виставці представлені роботи саме з колекції НХМУ — музею, який у часи повномасштабного вторгнення продовжує активну роботу і тепер виступає повноправним партнером французьких державних інституцій. Це свідчить про зростання міжнародного авторитету українських музеїв і дає Грищенку, якого за життя визнавав увесь мистецький світ, ще одне символічне повернення на батьківщину.

Раніше ми писали

Про розвиток музейного простору столиці ми розповідали у матеріалі про відкриття Музею авангарду на Липській. Також ми писали про масштабну виставку Якова Гніздовського в Музеї української діаспори — ще одного митця, чия творчість розвивалась в еміграції. Теми культурного спротиву під час війни ми торкались у репортажі про виставку-трилогію у «Софії Київській».