145 років Володимиру Винниченку: творець УНР, письменник і автор «Сонячної машини»
28 липня 2025 року минає 145 років від дня народження Володимира Винниченка — одного з найяскравіших діячів українського національного відродження початку ХХ століття.

Він увійшов в історію як голова першого уряду автономної України, талановитий письменник, драматург, сценарист, а згодом — філософ і художник.
Від Єлисаветграда до Парижа: життєвий шлях
Народився Винниченко на Кіровоградщині, у селянській родині. Навчався у Народній школі, а згодом у Єлисаветградській гімназії. Юридичну освіту розпочав у Київському університеті, але студентські роки позначилися політичною боротьбою, арештами, виключенням з університету та подальшою еміграцією.
Під час революційних подій 1917–1919 років Винниченко повернувся в Україну й обійняв ключову роль у новопосталій УНР — очолював Генеральний Секретаріат, був автором майже всіх декларацій і законів УНР.
Його внесок у державне будівництво України того часу був безпрецедентним — політик, який водночас писав сценарії майбутнього нації.
Письменник і філософ епохи
Ще у 1902 році у журналі «Київська старовина» з’явилося його перше оповідання «Сила і краса», яке схвально зустріли Іван Франко та Леся Українка. Винниченко працював у жанрах психологічної прози, драми, фантастики, автобіографії та навіть кіносценарію.
Найвідоміші твори:
- «Краса і сила»,
- «Гріх»,
- «Чесність з собою»,
- «Записки кирпатого Мефістофеля»,
- «Сонячна машина»,
- «Чорна пантера і білий ведмідь»,
- «Дисгармонія»,
- «Великий Молох»,
- «Молода кров».
Після завершення активної політичної діяльності Винниченко оселився у Франції, де повністю присвятив себе творчості та філософії. Його захоплення живописом залишило по собі понад 20 полотен, які нині зберігаються в Інституті літератури ім. Тараса Шевченка НАН України.
Чому це важливо знати
Володимир Винниченко — постать масштабу цілого етапу української історії, яка поєднала політичне лідерство, художній геній і пошуки нових сенсів у філософії. Його твори формували моральний горизонт епохи, а діяльність — структуру національного визволення. У часи, коли Україна знову виборює свою державність, спадок Винниченка набуває нової актуальності — як приклад інтегрованої особистості, що не розривала ідею свободи з ідеєю культури.

Оглядач київських новин Журналіст, пише про інфраструктуру Києва, транспорт, міське планування, а також висвітлює теми криміналу та корупції.
Усі статті автора →









