У Києві відбулася подія, яку без перебільшення можна назвати історичною — зустрілися лідери християнських Церков України. Востаннє такий рівень діалогу відбувався 15 років тому.

Сучасне мистецтво завжди трохи про дзеркало. Але не те, в якому ми бачимо себе — а те, яке зберігає нас тоді, коли ми самі вже не пам’ятаємо. Воно працює як фіксація: жесту, голосу, страху, радості, випадкової деталі, яка раптом виявляється головною. І особливо — у час війни — воно не вигадує реальність, а реагує на неї, майже як нерв.

Під час війни особливо гостро починаєш думати про речі, які формують країну не лише політично, а й емоційно. Про те, що змушує людей відчувати себе частиною чогось більшого.

Є мистецтва, які потребують перекладу. Є тексти, які треба пояснювати. Є історичні контексти, які складно донести іноземній аудиторії. А є цирк. Він працює одразу — через тіло, ризик, точність, музику, сміх, напругу і довіру. Дитина, яка не знає жодного слова мовою артиста, розуміє його з першої секунди. Глядач у Києві, Парижі чи Монреалі однаково затамовує подих, коли людина під куполом робить неможливе. Саме тому цирк — не «легка розвага». Це одна з найуніверсальніших мов культури. І, можливо, саме тому ми так довго її недооцінювали.

Бульвар Тараса Шевченка, 3. Стара київська будівля з високими сходами, велика приймальня, а далі — кабінет директора Департаменту культури КМДА Сергія Анжияка. Археолог за освітою, людина, яка працювала у Вишгородському заповіднику, Міністерстві культури, сфері охорони культурної спадщини й зрештою опинилася у системі управління культурою міста.

На XIII Книжковому Арсеналі відбулася одна з найглибших дискусій фестивалю — розмова «Під наглядом КГБ. Життя українців у добу застою». Приводом для неї стали дві нові книги — історичне дослідження Володимира В’ятровича «Генерал Кук. Біографія покоління УПА» та роман Марії Матіос «Жінці можна довіряти». Модерував зустріч журналіст і ведучий Українського Радіо Сергій Стуканов. Організаторами події виступили Центр досліджень визвольного руху, Vivat, А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА та Радіо Культура.

Історія Олега Заярного — це розмова не лише про особистий шлях до професійного успіху. Це історія про те, як наполегливість, якісна освіта, підтримка родини та доступ до сучасних технологій дозволяють людині повністю реалізувати свій потенціал незалежно від життєвих обставин.

Максим Остапенко — археолог, кандидат історичних наук, генеральний директор Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», людина, яка багато років очолювала Хортицю й стала одним із тих, хто формує сучасне бачення української культурної спадщини. Наша розмова мала бути про археологію, музеї, Лавру та збереження пам’яток. Але майже одразу стало зрозуміло, що вона значно ширша за професію чи посаду.