У Києві відбулася подія, яку без перебільшення можна назвати історичною — зустрілися лідери християнських Церков України. Востаннє такий рівень діалогу відбувався 15 років тому.

Сучасне мистецтво завжди трохи про дзеркало. Але не те, в якому ми бачимо себе — а те, яке зберігає нас тоді, коли ми самі вже не пам’ятаємо. Воно працює як фіксація: жесту, голосу, страху, радості, випадкової деталі, яка раптом виявляється головною. І особливо — у час війни — воно не вигадує реальність, а реагує на неї, майже як нерв.

Під час війни особливо гостро починаєш думати про речі, які формують країну не лише політично, а й емоційно. Про те, що змушує людей відчувати себе частиною чогось більшого.

Є мистецтва, які потребують перекладу. Є тексти, які треба пояснювати. Є історичні контексти, які складно донести іноземній аудиторії. А є цирк. Він працює одразу — через тіло, ризик, точність, музику, сміх, напругу і довіру. Дитина, яка не знає жодного слова мовою артиста, розуміє його з першої секунди. Глядач у Києві, Парижі чи Монреалі однаково затамовує подих, коли людина під куполом робить неможливе. Саме тому цирк — не «легка розвага». Це одна з найуніверсальніших мов культури. І, можливо, саме тому ми так довго її недооцінювали.

Бульвар Тараса Шевченка, 3. Стара київська будівля з високими сходами, велика приймальня, а далі — кабінет директора Департаменту культури КМДА Сергія Анжияка. Археолог за освітою, людина, яка працювала у Вишгородському заповіднику, Міністерстві культури, сфері охорони культурної спадщини й зрештою опинилася у системі управління культурою міста.

На XIII Книжковому Арсеналі відбулася одна з найглибших дискусій фестивалю — розмова «Під наглядом КГБ. Життя українців у добу застою». Приводом для неї стали дві нові книги — історичне дослідження Володимира В’ятровича «Генерал Кук. Біографія покоління УПА» та роман Марії Матіос «Жінці можна довіряти». Модерував зустріч журналіст і ведучий Українського Радіо Сергій Стуканов. Організаторами події виступили Центр досліджень визвольного руху, Vivat, А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА та Радіо Культура.

Київ того дня був залитий сонцем. Після довгих холодів місто ніби нарешті видихнуло — тепле повітря, яскраве світло, свіжа зелень на деревах і той особливий травневий стан, коли старі київські пагорби здаються майже нереальними у своїй тиші й красі. Сонце било просто в очі, сліпило, гріло схили Старокиївської гори. У повітрі стояв запах нагрітої липи й молодого листя. Ми зустрілися з Ігорем Харченком в офісі Фундації Пилипа Орлика на Володимирській, де він нині є головним консультантом.

Неділя. Але в Київському національному академічному театрі оперети робота кипить.У цьому просторі немає випадковостей. Усе вибудувано — від світла до руху людей, від коридорів до сцени. Театр відчувається не лише як будівля, а як система, де кожен елемент має своє місце і свою функцію. І головне — тут немає розхлябаності. Жодної.