Skip to main content

ШІ тренується так само, як і люди — творчість завжди базувалася на запозиченнях

 |  Андрій Миколайчук  | 
ШІ тренується так само, як і люди — творчість завжди базувалася на запозиченнях
Ілюстраційна генерація за допомогою Midjourney

У своїй короткій, але концептуально значущій замітці в The Guardian від 6 квітня 2025 року, Ендрю Вінсент із Вестменкота (графство Вустершир, Велика Британія) виступає з гострим зауваженням на адресу сучасного обурення щодо штучного інтелекту. На тлі дискусій навколо того, що компанія Meta використовує твори авторів без згоди для навчання своїх моделей ШІ, Вінсент задає фундаментальне питання: чи не є це всього лише продовженням давньої людської практики?

«Хіба це не відбувалося протягом тисячоліть? Хіба все людське мислення — не ітерація того, що вже було?» — пише Вінсент.


Творчість як ремікс: історія, що повторюється

Колонка стала реакцією на заяву Товариства авторів (Society of Authors), очолюваного Анною Генлі, яка наприкінці березня закликала британський уряд вжити заходів проти Meta через можливе порушення авторських прав. Але Вінсент іронізує: чи справді автори створюють у вакуумі?

У прикладах Вінсента — ключові імена світової літератури:

  • Ієн Мак’юен, як відомо, надихався романом Посередник Л.П. Гартлі.
  • Джордж Орвелл черпав ідеї з утопії Євгена Замятіна Ми.
  • Річард Осман, автор популярних детективів, зовсім не винайшов жанр «cozy crime» — він працює в рамках уже усталеної традиції.

Навіть сама видавнича індустрія, за словами Вінсента, регулярно видає «модні» книги, які наслідують стиль і теми попередніх бестселерів. То чим у такому разі відрізняється навчання штучного інтелекту від звичних людських практик?


«Чи вона сама вигадала цей вислів?» — роль кліше і мовних шаблонів

Письменниця Анна Генлі у своїй заяві сказала, що автори «обурені» діями Meta. Але Вінсент кепкує: «А вона сама вигадала цю фразу?» — підкреслюючи, що навіть мова, яку ми вважаємо власною, є продуктом колективного досвіду і тисячоліть адаптацій, шаблонів, фразеологізмів.

Ідея полягає в тому, що немає чистого авторства в абсолютному сенсі. Вся творчість — це своєрідне навчання на основі наявних прикладів.

Саме тому, за логікою автора, штучний інтелект, який тренується на існуючих творах, просто імітує те, що людство робило завжди — від грецьких міфів до постмодерністських реміксів.


Конфлікт інтересів: право на захист чи страх перед конкуренцією?

Колонка не заперечує законне право авторів на визнання і компенсацію, але підводить до більш тонкого ідеологічного питання: чи не є обурення ШІ частково продиктоване страхом конкуренції? Коли творчість, яка вважалась унікально людською, виявляється відтворюваною алгоритмами, це змінює баланс сил у культурі.

У цьому сенсі Вінсент не виправдовує Meta, але пропонує ширший погляд: сперечаючись про авторські права, ми маємо також переосмислити саму природу творчого процесу.


Чому це важливо знати

Дискусія навколо використання авторських текстів для навчання ШІ — це не просто юридичне протистояння. Вона ставить під сумнів основи культурної ідентичності, поняття оригінальності, а також взаємини між людиною та машиною у сфері інтелектуальної праці.

Колонка Ендрю Вінсента є закликом зрозуміти еволюційний характер творчості. Якщо ми хочемо справедливо регулювати ШІ, нам слід спочатку чесно відповісти: чи справді ми — «оригінальні» творці, чи просто чергове покоління, що рифмує з попередніми?