Що відбувалося на Поліському та Броварському напрямках

Генштаб ЗСУ фіксував переміщення військ противника вздовж державного кордону з Білоруссю. Одночасно тривало накопичення окупаційних сил у районі Чорнобильської АЕС та зоні відчуження. Зокрема, змішані колони ворожої техніки рухалися з Іванкова в напрямку ЧАЕС.

На Броварському напрямку зафіксували часткове відведення підрозділів із зайнятих позицій у бік кордону з Росією. Саме цього дня стало остаточно зрозуміло, що ворог повністю покидає Броварський та Бориспільський напрямки. Білий дім підтвердив: російські війська відходять від Києва, але попередив, що це передислокація для удару на сході України.

Як ЗСУ звільнили Демидів і прилеглі села

Звільнення Демидова мало унікальний характер. Ще на початку повномасштабного вторгнення ЗСУ підірвали дамбу в Козаровичах, і річка Ірпінь вийшла з берегів. Демидів опинився в епіцентрі затоплення, яке перетворило місцевість на непрохідне болото для ворожої бронетехніки.

Генерал Олександр Сирський, який на той час командував обороною Києва, згадував це рішення: «Ми розуміли, що ворог намагатиметься форсувати річку Ірпінь. Підрив дамби був складним, але необхідним рішенням. Розлив води зробив територію непрохідною для танків, і це фактично врятувало Київ на тому напрямку».

30 березня ситуація обернулася проти окупантів: їхня техніка грузла в мулі, і вони кидали її посеред затоплених вулиць. Підрозділи 72-ї окремої механізованої бригади та сили спеціальних операцій ЗСУ увійшли в Демидів. Це не був класичний штурм: окупанти, боячись бути відрізаними від Чорнобильської зони, тікали поспіхом.

Що бачили бійці на полі бою

Боєць із позивним «Байрактар» з підрозділу аеророзвідки описував 30 березня як «фестиваль» на екранах моніторів. Колони техніки, навантажені пральними машинами, килимами і велосипедами, тягнулися на північ. Аеророзвідники наводили артилерію на ці колони.

«Пам’ятаю, як ми підловили групу БМД в районі Бородянки. Вони зупинилися на перехресті, наче не знали, куди їхати. Один точний приліт, і детонація була такою, що розкидало все навколо. Вони вже не воювали, вони просто намагалися встигнути до кордону», — згадує боєць.

Розвідник із позивним «Риба» розповідав, як заходив у Демидів по пояс у воді: «Це було сюрреалістично: затоплені хати, плаваючі паркани і покинуті російські БМП, які стирчать із води, як залізні острови. Місцеві виходили на городи і махали нам руками. Один дід кричав: “Хлопці, я знав, що ви прийдете, я качок для вас беріг!”».

Він зазначив, що росіяни тікали в бік Димера, мінуючи за собою все підряд. Рух був надзвичайно повільним, бо кожен крок під водою міг виявитися міною. Військові згадують, що знаходили в Демидові кинуті російські позиції, де ще диміла каша в казанках. Ворог настільки боявся оточення, що залишив навіть передові пости спостереження без жодної спроби організованого спротиву.

Чому 30 березня 2022 року стало переломним днем

Звільнення Демидова та навколишніх сіл дало змогу розширити зону безпеки навколо дамби в Козаровичах і ще сильніше притиснути окупантів до кордону. Цього ж дня окупанти продовжували обстрілювати Ірпінь та околиці Бучі, намагаючись прикрити свої колони, що відходили.

30 березня 2022 року фактично став днем остаточного зламу логістики ворога на Київщині. Те, що російська пропаганда називала «плановим перегрупуванням», було масштабною втечею під ударами українських Збройних сил. Колони окупантів, навантажені награбованим майном, потрапляли під вогонь української артилерії. Бійці ЗСУ вибивали ворога з ключових населених пунктів на підступах до столиці, а розлита річка Ірпінь перетворила «планомірний відхід» на хаотичний біг до кордону.

Сьогодні, через чотири роки, як ми раніше писали, оборона Києва залишається одним із ключових символів спротиву. Розмінування територій на Київщині продовжується досі, а наслідки окупації, як повідомляло наше видання, залишили 20 тисяч руйнувань і 22 вироки окупантам.

Раніше ми писали

Ми розповідали, як Київ готувався до оборони напередодні повномасштабного вторгнення, а також про документальні фільми «Битва за Київ», які отримали міжнародне визнання.