Cambridge Archaeological Journal: Нерівність у Бронзову добу — справа Башур-Гьоюк
У новому дослідженні, опублікованому в Cambridge Archaeological Journal, міжнародна команда науковців на чолі з Девідом Венгроу, Бренною Гассетт і Халуком Саґламтімуром розкрила вражаючі факти про формування соціальної нерівності в епоху народження держав.
У новому дослідженні, опублікованому в Cambridge Archaeological Journal, міжнародна команда науковців на чолі з Девідом Венгроу, Бренною Гассетт і Халуком Саґламтімуром розкрила вражаючі факти про формування соціальної нерівності в епоху народження держав.
Що розкрили поховання підлітків у Башур-Гьоюк
Предмет дослідження — незвичне «царське» кладовище Башур-Гьоюк, розташоване в горах на південному сході Туреччини, на верхів’ях Тигру. Основне відкриття: багаті поховання з жертвоприношеннями та виробами з металу, датовані 3100–2800 рр. до н.е., які переважно належать підліткам — і це змінює усталені уявлення про витоки ієрархії та влади в Месопотамії.
Головні висновки дослідження
1. Мала спільнота — ритуали з великим розмахом
Башур-Гьоюк був невеликим укріпленим поселенням у стратегічному місці — на стику торгових шляхів між Кавказом, Іраном і південними містами Месопотамії. Попри свою скромну демографію, в ньому влаштовували пишні, жорстокі й коштовні поховальні церемонії, аналогів яким майже не знайдено в тогочасних урбанізованих центрах.
2. Підлітки в центрі культу
Найбагатші могили (гробниці з каменю, металеві предмети, сотні намистин, ігрові фігурки, посуд, амулети, зброя) належали підліткам 12–16 років. В окремих випадках знайдено ознаки ритуального вбивства (наприклад, пробиття черепа гострим предметом).
«Усі тіла супроводжувались вишуканими костюмами виготовлених з нелокальних матеріалів, декоративними панелями з тисяч намистин… Деякі шпильки мали непропорційно великі за розмірами — можливо, натяк на їх магічну роль» — Baysal & Sağlamtimur (2021).
3. Вони не були родичами — ймовірно, належали до однієї вікової спільноти з особливою роллю в обрядах
Аналіз ДНК засвідчив: більшість похованих не мали близької родинної спорідненості. Натомість, автори припускають існування вікових груп або культів молоді, незалежних від сімейної структури — можливо, навіть із сакральними або ініціаційними функціями. До речі, серед похованих були як чоловіки, так і жінки.
4. Жорстокі ритуали — не ознака централізованої влади
На відміну від класичних моделей (наприклад, у шумерських містах), жертвоприношення і розкішні гробниці Башур-Гьоюк виникли ще до появи бюрократії чи міських держав. У цьому сенсі, як підкреслюють Венгроу і колеги, ці практики не підтримували державу, а існували автономно — і, можливо, стали її передумовою:
«Найрадикальніші форми нерівності виникли в ритуальному полі — задовго до того, як вони оформились у політичні структури» — Wengrow et al. (2025).
5. Паралелі з Арслантепе
Поруч із Башур-Гьоюк автори розглядають інше важливе місце — Арслантепе, де знайдено «царську» гробницю дорослого чоловіка з підлітками-жертвами. Обидва поховання розміщені у високогір’ї, мали сезонне населення та доступ до металів, але не мали типових ознак міського життя. Їх роль, імовірно, полягала у збиранні людей на ритуали — як сакральні «центри тяжіння», а не політичні столиці.
Теоретичне тло: «Початкове політичне суспільство»
Автори спираються на ідеї Маршала Салінза, зокрема його концепцію «початкового політичного суспільства» (2017), згідно з якою ієрархії існували ще до держав — але були «ув’язнені» у сфері міфу, ритуалу та смерті:
«Навіть так звані ‘рівні’ суспільства… — це космічні політично-сакральні утворення, керовані надлюдськими істотами» — Sahlins (2017, с. 24).
Таким чином, розкішні гробниці Башур-Гьоюк не свідчать про реальну нерівність у повсякденні. Навпаки — можливо, це були сакральні події, де через молодих учасників (і часто жертв) інсценізувалась влада, яку ще не реалізовано у соціальній структурі.
«Королівські» поховання — не там, де ми їх шукаємо
Як підкреслює порівняння з Арслантепе, царські поховання часто не виникають у столицях чи в умовах жорсткої централізації. Вони можуть з’являтися в періоди розпаду, трансформації або на периферії — у гібридних, ритуальних просторах. У цьому сенсі Башур-Гьоюк не був аномалією, а типовим прикладом складності «доісторичної політики».
Чому це важливо знати
Дослідження Башур-Гьоюк кидає виклик класичному уявленню про поступову еволюцію суспільств — від рівних мисливців до ієрархічних держав. Воно вказує на інший сценарій: нерівність могла виникнути у сфері ритуалу, сакрального театру та підліткових ініціацій — ще до появи міст, бюрократії й династій. Це важливо для розуміння не лише минулого, але й того, як ми уявляємо владу, жертву й нерівність у сучасності. Адже, можливо, деякі форми нерівності ніколи не були «логічними» — вони були сценічними, ритуальними, а потім стали реально політичними.