Що вимагають кияни цього разу

Петиція містить три конкретні вимоги до Київської міської влади. Перше — розробити програму облаштування туалетів на всіх станціях метрополітену. Друге — забезпечити безкоштовне користування або оплату з міського бюджету. Третє — гарантувати регулярне прибирання та доступність для маломобільних осіб.

Головна відмінність від попередньої петиції — акцент на безкоштовності. У липні 2025 року автор іншої петиції пропонувала платні туалети за 5–10 гривень. Вероніка Бібік посилається на європейську практику: у Польщі, Німеччині, Франції та Чехії туалети в метро є стандартом.

Хронологія боротьби: від 2022-го до сьогодні

Перша спроба змінити ситуацію відбулася у 2022 році. Антон Панасенко запустив петицію, яка зібрала 6027 підписів. Він пропонував безкоштовні туалети по три кабінки на станції, вартість яких мала входити в квиток за 8 гривень. Віталій Кличко відповів у жовтні 2022 року: туалети облаштовуватимуть при новому будівництві та реконструкціях.

Друга спроба стартувала 15 липня 2025 року. Дарина Якушко опублікувала петицію про платні туалети за 5–10 гривень. За місяць вона зібрала 6011 підписів. Проте у вересні 2025 року Кличко відхилив петицію.

Третя петиція з’явилася 24 жовтня 2025 року. Вероніка Бібік повернулася до ідеї безкоштовних туалетів. За два місяці петиція набрала необхідні 6000 підписів і сьогодні завершує збір.

Чому Кличко відхилив попередню петицію

Мер столиці пояснив відмову архітектурними та технічними обмеженнями. Під час проєктування станцій громадські вбиральні не передбачалися — державні будівельні норми того часу цього не вимагали. Службові туалети розташовані в технічних зонах і не розраховані на масове відвідування.

Кличко додав про питання безпеки в умовах воєнного стану. Надання доступу пасажирів до службових зон створює ризики. Метрополітен не має технічної можливості безпечно облаштувати приміщення для відкритого користування через вимоги вентиляції та безпеки.

Офіційна відповідь підкреслила: існуючі туалети належать до службових приміщень і призначені виключно для працівників Комунального підприємства «Київський метрополітен». Переобладнання їх під громадські вбиральні вимагає складних інженерних рішень.

Що є зараз і що обіцяють на майбутнє

Службові туалети функціонують на всіх 52 станціях київського метро, але доступ до них мають лише працівники. Виняток становлять повітряні тривоги: на станціях-укриттях пасажири можуть безкоштовно користуватися вбиральнями під час перебування в метро.

З 2018 року діють оновлені будівельні норми, які передбачають облаштування туалетів при будівництві нових станцій та капітальних ремонтах. Конкретні проєкти вже заплановані: туалети мають з’явитися на нових станціях «Мостицька» та «Варшавська» Сирецько-Печерської лінії у напрямку житлового масиву Виноградар.

Проте реальність відрізняється від обіцянок. З 2018 року, коли ввели нові норми, в Києві не відкрили жодної нової станції метро. Капітальні ремонти відбуваються, але інформації про облаштування громадських туалетів під час них немає.

Як це працює в Європі та інших містах

Туалети в метро є стандартом у більшості європейських столиць. У Франції, Німеччині, Польщі та Чехії пасажири мають безкоштовний або за символічну плату доступ до вбиралень. Така практика поширена також у Великій Британії, Австрії, Японії та Південній Кореї.

Для Києва приклад є ближче. У Харківському метрополітені на деяких станціях функціонують туалетні кімнати для пасажирів. Це доводить: технічно питання вирішуване навіть в українських реаліях.

Міжнародна практика показує, що громадські туалети в метро — питання не лише комфорту, а й гідності людей. Європейські міста усвідомили це давно і зробили вбиральні обов’язковою частиною транспортної інфраструктури.

Що далі: між обіцянками та реальністю

Петиція Вероніки Бібік буде офіційно розглянута Київською міською владою. За процедурою, рішення має ухвалити голова КМДА Віталій Кличко. Попередній досвід показує: навіть успішні петиції не гарантують реалізації.

Експерти наголошують на необхідності комплексного підходу. Громадські туалети мають бути не просто вбиральнями, а місцями з дезінфекцією, пеленальними столиками, доступом до води та доступністю для маломобільних груп. Це питання інклюзивності та базової поваги до потреб людей.

Громадськість не здається. Четверта петиція за три роки демонструє: кияни вважають проблему важливою і вимагають її вирішення. Чи почує влада цього разу — покаже найближчий час.

Чому це важливо знати

Відсутність громадських туалетів у метро — не просто незручність, а системна проблема доступності міської інфраструктури. Щодня сотні тисяч киян користуються метро, але не мають базової можливості задовольнити природні потреби. Це особливо критично для дітей, літніх людей, вагітних жінок та осіб з інвалідністю, які фізично не можуть чекати годинами. Проблема існує роками, але влада обмежується обіцянками про майбутні проєкти, які так і не реалізуються. Четверта спроба за три роки показує: громадськість наполегливо домагається змін і не згодна миритися з ситуацією, яка давно вирішена в європейських містах.