Субота: від виставки до дискусії

• 12:00-18:30 — виставка «У грандіознім сонцетанці, в космічнім клекоті тортур». Назва взята з поезії українських авангардистів і задає тон усьому вікенду.
• 14:00 — екскурсія Студійними фондами Музею кіно. Рідкісна можливість побачити те, що зазвичай приховано від глядачів: архівні матеріали, плівки, реквізит українського кінематографу.
• 15:00 — добірка авангардного короткого метру-2. Експериментальні стрічки, які змінюють уявлення про те, яким може бути кіно.
• 17:00 — панельна дискусія «Можливості свободи. Від американського до українського авангарду». Розмова про те, як авангард став способом художньої свободи — від Нью-Йорка 1960-х до Києва часів поетичного кіно.

Неділя з Йонасом Мекасом та експериментальним кіно

• 12:00-19:00 (коли буде світло) — продовження роботи виставки. Графік залежить від електропостачання — реалії української культури під час війни.
• 15:00 — «Спогади про подорож до Литви» (1971-1972), реж. Йонас Мекас. Фільм-щоденник литовсько-американського режисера, якого називають «хрещеним батьком американського кіноавангарду». У 1972 році Мекас вперше за 25 років еміграції повернувся до рідного литовського села. Це елегійна розповідь про пам’ять, втрату та повернення додому. 82 хвилини чистої поезії на плівці.
• 17:00 — «Симбіопсихотаксиплазма: дубль перший» (1968), реж. Вільям Грівз. Культовий експериментальний фільм: документальний всередині документального всередині документального. Знімальна група бунтує проти режисера прямо під час зйомок у Центральному парку Нью-Йорка. У 2015 році включено до National Film Registry як культурна спадщина США.
• 19:00 — добірка короткого метру «Тіло+танець». Завершення вихідних поєднанням руху та кінематографа.

Ексклюзивні фотоплівки під українське поетичне кіно 1960-х

До виставки Довженко-Центр разом із фотолабораторією 1/8 lab представляє дві ексклюзивні плівки, стилізовані за мотивами українського поетичного кіно 1960-х.

• Перша плівка відтворює кольори фільму «Та, що входить у море» (1965) Леоніда Осики: світлочутливість ISO 800, дуже приглушені прохолодні кольори, м’який контраст, зерно. Як занурення у вицвілі спогади.
• Друга наближається до висококонтрастного чорно-білого зображення «Криниці для спраглих» (1965) Юрія Іллєнка. Світлочутливість ISO 1600, м’яка з яскраво вираженими хайлайтами, що дає враження сяйва на портретах, сильне зерно.

Важливо: обидві плівки мають DX-код, але переконайтеся, що ваша камера підтримує високі значення ISO. Проявку варто замовляти саме в 1/8 lab — процес відрізняється від звичайного.

Де купити: 1/8 lab та партнерські кав’ярні «Хармс» (Володимирська, 45а), «OHMY Espresso Bar» (Оленівська, 3), «Paliturka» (Хрещатик, 46а).

Що таке українське поетичне кіно

Українське поетичне кіно 1960-х — це феномен, коли режисери кіностудії ім. Довженка створювали фільми як візуальну поезію. Не сюжет, а метафора. Не діалоги, а образи.

Юрій Іллєнко зняв «Криницю для спраглих» у 1965-му, але фільм заборонили на 22 роки. ЦК КПУ побачив у ньому «серйозні недоліки». Насправді — там була правда про знищення українського села, виражена через сюрреалістичні образи: пісок як забуття, вода як життя.

Тепер ці фільми можна не просто дивитися — а й фотографувати крізь їхню естетику.

Де: Довженко-Центр, вул. Васильківська, 1, Київ
Коли: 13-14 грудня 2025
Деталі: Facebook Довженко-Центру