Історична угода у Вашингтоні

8 серпня 2025 року президент Азербайджану Ільхам Алієв і прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян підписали у Білому домі мирну угоду за посередництва президента США Дональда Трампа. Документ вирішує головну перешкоду на шляху до миру — суперечку щодо так званого Зангезурського коридору, ділянки землі, що з’єднує Азербайджан з його ексклавом Нахічевань.

«Це велика можливість, але й велика відповідальність», — заявив Алієв під час церемонії підписання.

Американська модель контролю

Згідно з декларацією, США отримають право оренди для розвитку транзитного коридору, який буде перейменовано на Trump Route for International Peace and Prosperity (TRIPP) — «Трампівський маршрут міжнародного миру та процвітання». Проєкт діятиме під юрисдикцією Вірменії, але США передадуть землю в оренду приватній американській компанії для будівництва та управління. Переговори щодо визначення оператора коридору розпочнуться наступного тижня.

Угода створює «мультимодальну транзитну зону», яка забезпечить «безперешкодне сполучення» між Азербайджаном та Нахічеванню, водночас поважаючи суверенітет Вірменії.

«Закріплюючи цей шлях до миру, ми відкриваємо великий потенціал регіону Південного Кавказу в торгівлі, транзиті та енергетичних потоках»,

— заявила заступниця прессекретаря Білого дому Анна Келлі.

Геополітичні наслідки

Експерти прогнозують, що нова система посилить торговельні зв’язки з Центральною Азією та Китаєм, а також може спонукати Туреччину відкрити кордон із Вірменією, закритий з 1993 року. Угода значно зміцнить вплив США в регіоні, одночасно послаблюючи позиції Росії та Ірану, які традиційно домінували в кавказькій політиці.

У Truth Social Трамп написав:

«Багато лідерів намагалися завершити війну без успіху, аж дотепер, завдяки “ТРАМПУ”»

Цими словами він прозоро натякає на свої амбіції отримати Нобелівську премію миру.

Невирішені питання

Спільна мирна декларація також підтримує офіційний запит про розпуск Мінської групи, створеної 1992 року для врегулювання конфлікту навколо Нагірного Карабаху. Однак залишається невизначеним, чи вирішить нова угода долю понад 100 тисяч осіб, переміщених під час азербайджанського наступу 2023 року, чи змусить Азербайджан звільнити вірменських військовополонених і чи захистить вірменські культурні пам’ятки в Нагірному Карабасі.

Контекст конфлікту

Вірменія та Азербайджан десятиліттями перебували в стані збройного конфлікту через спірний регіон Нагірний Карабах. Протистояння забрало життя тисяч людей з обох сторін і змусило покинути домівки понад 100 тисяч осіб. У 2020 році Путін виступив посередником у досягненні припинення вогню, але ця угода дала лише короткочасну передишку — у 2023 році Азербайджан провів блискавичну операцію та встановив повний контроль над етнічно вірменським анклавом.

Відтоді США перехопили ініціативу в медіації кризи. На початку цього року Єреван і Баку узгодили формулювання майбутньої угоди, що стало великим проривом у мирних переговорах. Проте кілька ключових питань залишалися невирішеними, зокрема занепокоєння Вірменії щодо вимоги Азербайджану створити коридор для доступу до Нахічевані.

Чому це важливо знати

Для України ця угода демонструє нову американську модель медіації у складних територіальних конфліктах, де США поєднують дипломатичний вплив з економічними інструментами через оренду та управління стратегічною інфраструктурою. Успіх цього формату може вплинути на підходи до врегулювання війни з Росією, особливо щодо створення міжнародно контрольованих коридорів або зон спільного управління. Водночас угода показує, як Вашингтон використовує послаблення російських позицій у регіонах її традиційного впливу для розширення власної присутності. Створення прецеденту, коли третя сторона отримує контроль над спірною територією як гарант миру, може стати моделлю для майбутніх переговорів щодо деокупованих українських територій.