Інфографіка, оприлюднена Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК), систематизує ці види відповідальності за конкретними правопорушеннями.

Наприклад, за нецільове використання бюджетних коштів (ст. 210 КК) загрожує до 6 років позбавлення волі або до 5 років обмеження волі й штраф від 17 000 до 68 000 грн.

Підкуп працівника підприємства (ст. 354 КК), наприклад, лікаря, який за гроші видав довідку без фактичної вакцинації, карається до 3 років ув’язнення або штрафом до 12 750 грн.

Зловживання службовим становищем (ст. 364 КК), зокрема ситуація, коли депутат отримує компенсацію за житло в Києві, вже маючи власну квартиру, — карається до 6 років ув’язнення і штрафом до 17 000 грн.

Одним із найсуворіших покарань передбачено за заволодіння майном через зловживання посадою (ст. 191 КК) — до 12 років ув’язнення, або навіть до 15 років у випадку з викраденням зброї чи бойових припасів (ст. 262 КК, ст. 410 КК). Подібні строки визначено і за статтями щодо викрадення наркотичних засобів (ст. 308 КК, 312 КК, 313 КК).

Надзвичайно суворе покарання передбачено за хабарі (ст. 368 КК): пропозиція чи прийняття неправомірної вигоди службовою особою — від 2 до 12 років позбавлення волі, до 5 років обмеження волі та штрафи до 68 000 грн.

Підкуп службовців приватного сектору (ст. 368³ КК) або осіб, які надають публічні послуги (ст. 368⁴ КК), передбачає до 8 років ув’язнення і штраф до 85 000 грн. За зловживання впливом (ст. 369² КК) — також до 8 років позбавлення волі, до 5 років обмеження волі й штрафи до 93 500 грн.

Окремо виділені злочини проти правил обігу наркотиків (ст. 320 КК), викрадення документів (ст. 357 КК) — за них передбачено менші строки (до 3–5 років), але все одно вони належать до категорії корупційних, якщо є службовий мотив.

Чому це важливо знати

Розуміння конкретних санкцій за корупційні дії допомагає громадянам усвідомити серйозність порушень, які часто сприймаються як «побутові». Наприклад, хабар лікарю чи фіктивна довідка — це не просто етична проблема, а пряме кримінальне правопорушення. Публічність таких норм є ключовим фактором у формуванні правової культури, зниженні рівня толерантності до корупції та підвищенні тиску на правоохоронні органи щодо притягнення до відповідальності порушників — незалежно від їхнього статусу.