12 липня 1989 року в Лук’янівському СІЗО Києва радянська влада стратила Івана Гончарука — останнього воїна УПА, якого засудили до смертної кари.

Це сталося в розпал горбачовської «перебудови», коли СРСР вже говорив про гласність і демократизацію. Гончарук став останнім учасником українського визвольного руху, страченим радянським режимом — символічна крапка в історії репресій, що тривали понад 40 років стала символом того, як система нищила навіть тінь спротиву — до самого свого кінця.

Хто такий Іван Гончарук

Іван Гончарук народився 22 червня 1925 року в селі Грудки, Волинська область. У липні 1944-го, у віці 19 років, вступив до лав Української повстанської армії, де отримав псевдо «Лісовий». Боровся за незалежність України в складі підрозділів УПА, а вже у 1946 році був заарештований радянськими каральними органами.

Спершу засуджений до смертної кари, але вирок згодом замінили на 20 років каторжних робіт у таборах на Колимі. У 1956 році його звільнили, визнавши утримання недоцільним, але не дозволили повертатися на батьківщину. Лише у 1975 році Гончарук зміг повернутись в Україну.

Повторне судилище — і розстріл у 1989 році

У 1988 році на пенсіонера Гончарука було написано донос: нібито його впізнали як учасника бойових дій УПА. Формальним приводом стало свідчення односельця сестри, який мав з родиною Гончарука давній конфлікт за землю.

Судовий процес у Луцьку тривав п’ять днів, у переповненому залі — переважно підлітки та учні. Жодного прямого доказу щодо можливих злочинів Гончарука, в якому його звинуватили, не було надано. З 50 свідків лише 15 знали його особисто.

«На моїй совісті вбитих людей немає», — заявив Іван Гончарук у своєму останньому слові.

Незважаючи на касаційні скарги, вирок було виконано 12 липня 1989 року. За словами доньки Гончарука Наталії Воронової, родина дізналася про страту з листа КДБ, датованого 13 липня. Місце поховання досі невідоме.

Реабілітація

У травні 2021 року Національна комісія з реабілітації жертв політичних репресій офіційно реабілітувала Івана Гончарука, визнавши справу сфабрикованою. Це рішення стало важливим актом історичної справедливості щодо повстанців, яких десятиліттями таврували як «бандитів».

Чому це важливо знати

Сьогодні, коли Україна знову воює за своє існування, такі постаті як Гончарук стають не просто історією — вони доказ тяглості боротьби. Від УПА до ЗСУ тягнеться нитка спротиву, що підтверджує: українці борються за фундаментальне право існувати.