Оцифровані записи містять живі розповіді людей, які пережили штучний голод 1932–1933 років. Ці свідчення — надзвичайно важливе джерело, що відображає не лише факти, а й особистий біль, механізми виживання, родинну пам’ять і досвід опору в умовах замовчування та страху перед репресіями.

Фахівці музею підкреслюють, що усна історія дозволяє глибше зрозуміти масштаби та природу Голодомору як акту геноциду. Через десятиліття мовчання й загрози людям було складно говорити навіть у родинному колі — тому збереження цих голосів має виняткове значення.

Оцифрування — критично важливий крок, адже аудіокасети з роками втрачають якість. Усі свідчення будуть поступово опубліковані у відкритому доступі на сайті Музею Голодомору в розділі «Свідчення» — для дослідників, викладачів та всіх, хто вивчає цю трагічну сторінку історії України.

Чому це важливо знати

Оцифрування свідчень очевидців Голодомору — це не лише збереження пам’яті, а й протидія спробам заперечення геноциду. Живі голоси свідків — незаперечний доказ злочину, скоєного проти українського народу, і водночас — заповіт наступним поколінням пам’ятати правду, якою б болісною вона не була.