У Празі відкрили виставку до сторіччя Музею визвольної боротьби України

30 травня в чеській столиці розпочала роботу експозиція, присвячена сторічній історії Музею визвольної боротьби України та українській культурній еміграції в Чехії. Організатори — «Український інститут у Празі» та «Республіканський фонд України» — створили унікальну виставку, де архівні документи минулого століття поєднуються із сучасними свідченнями російської агресії проти України.

Збережена спадщина

Основу експозиції становлять документи та артефакти зі Слов’янської бібліотеки — філії Національної бібліотеки Чехії. Ці матеріали розповідають про внесок української еміграції у культурне життя міжвоєнної Праги. Серед представлених постатей — історик Дмитро Антонович, педагог Степан Сірополко, письменник Євген Вировий, генерал Михайло Омелянович-Павленко, а також видатні художники Георгій Нарбут, Василь Кричевський та Олександр Мурашко.

«Українці, які ще жили у Празі в травні 1945 року, а також чеські громадяни допомогли зберегти ті артефакти, які потім вдалося знайти в архівах», — розповідає кураторка виставки Оксана Пеленська.

Минуле і сучасність: одна боротьба

Історія повторюється

Виставка розкриває трагічну закономірність: методи, якими Радянський Союз знищував українську ідентичність у XX столітті, Росія використовує і сьогодні.

«Те, що колись робив СРСР з Україною, зараз повторює Росія — і не тільки з нами, а й з Чечнею, Грузією, — пояснює Артем Миколайчук, голова правління Республіканського фонду України. — Росія здійснює геноцид, вбиває людей, перетворює цілі країни на попелища — точно так само, як це робила в минулому столітті».

Обіцянка майбутнього

Посол України в Чехії Василь Зварич наголосив на символічному значенні події.

«Українці та їхні чеські друзі зуміли врятувати значну частину архівів музею. Тож даємо обіцянку зробити все можливе, щоб Музей знову діяв тут», — зазначив посол.

Міст між поколіннями

Сторіччя Музею визвольної боротьби України перетворилося на символічну подію. Артефакти, врятовані після бомбардування Праги 14 лютого 1945 року, тепер стоять поруч зі свідченнями сучасної війни — і разом вони розповідають одну історію. Історію про те, що українська боротьба за свободу ніколи не припинялася, лише змінювала свої форми.

Виставка робить більше, ніж зберігає пам’ять — вона створює розмову через століття. Покоління українських емігрантів 1920-х, які будували культурне життя в Празі, і сучасні українці, які протистоять російській агресії, говорять різними мовами, але про одне і те ж: про право існувати, творити, бути собою.

У Празі знову лунає український голос — із тією ж силою і незламністю, що й сто років тому. Тільки тепер він звучить не лише з музейних залів, а з кожного акту культурного спротиву, з кожної новини про опір українців споконвічному ворогу.

Чому це важливо знати

Відзначення сторіччя Музею визвольної боротьби України в Празі має не лише історичне, а й політичне та культурне значення. Збереження архівів, пошук нових свідчень, зокрема свідчень про Голодомор-геноцид і сучасну агресію Росії проти України, є кроком до збереження національної пам’яті. Виставка не просто відображає минуле – вона створює міст між поколіннями, які виборюють свою ідентичність і право на життя.