Міністр фінансів США Скотт Бессент в інтерв’ю Bloomberg TV заявив, що Європа має «проблему колективних дій», яка заважає ефективним переговорам зі США. За його словами, тарифні погрози Трампа можуть стати поштовхом для ЄС, щоб подолати внутрішню дезорганізацію та почати конструктивний діалог із Вашингтоном.

Бессент наголосив, що ЄС складається з 27 суверенних країн, кожна з яких має власні економічні інтереси, політичні реалії та дипломатичні пріоритети. Це робить переговори про торгівлю складними та малоефективними. «Я сподіваюсь, що цей крок змусить ЄС діяти швидше», – сказав Бессент. Він зазначив, що деякі країни навіть не знають, які пропозиції подаються від їхнього імені. Це, за його словами, є кризою управління.

Замість того, щоб «підривати» трансатлантичну торгівлю, Трамп нібито намагається її врятувати, застосувавши так звану «шокову терапію» тарифами. Цей підхід, за логікою теорії ігор, діє як ультиматум, який змушує ЄС ухвалювати рішення.

Друга частина стратегії Трампа торкається освітньої політики: він пригрозив позбавити Гарвардський університет права видавати візи іноземним студентам. Це рішення викликало суспільну дискусію про те, як великі американські університети, зокрема Гарвард, використовують зростаючу кількість іноземних студентів для отримання прибутку.

У матеріалі йдеться про те, що за останні десятиліття кількість іноземних студентів у Гарварді різко зросла: якщо 20 років тому їх було близько 7% усього потоку, то зараз ця частка досягла 18%, тоді як загальний розмір класів залишився практично незмінним. Це означає, що кожне місце для іноземного студента витісняє американського абітурієнта – як уродженця США, так і іммігранта чи постійного жителя.

Прихильники такої практики стверджують, що іноземні студенти платять більше й тим самим субсидують навчання американців. Проте критики відзначають, що вартість навчання в Гарварді однакова для всіх студентів, а аргументи про субсидії – це лише спроба виправдати комерціалізацію освіти. Насправді Гарвард використовує свої повноваження видавати візи як інструмент отримання прибутку, перетворюючи освіту на бізнес.

Автор публікації наголошує, що іноземні студенти – це не іммігранти, а тимчасові резиденти, які повернуться додому після закінчення навчання. Вони не «голодні маси», а джерело доходу для університетів. Таким чином, політика Гарварду є типовим прикладом «орендного бізнесу», коли приватна інституція отримує прибуток, використовуючи державні повноваження.

Чому це важливо знати

Загрози Трампа щодо введення 50% тарифів на європейські товари та позбавлення Гарварду права видавати візи іноземним студентам мають ширші наслідки для глобальної економіки та освітньої системи США. Такий підхід може змінити баланс у трансатлантичній торгівлі, змусивши Європу шукати компроміси та нові стратегії. Водночас він привертає увагу до проблеми комерціалізації освіти та використання іноземних студентів як джерела доходу. Ці кроки можуть мати як економічні, так і політичні наслідки для США, Європи та світової системи в цілому.