Про це йдеться у великому аналізі The Times of Israel.

Неочікуване перемир’я Трампа з хуситами загострює ядерні ризики для Ізраїлю

Після того, як ізраїльська авіація вдарила по аеропорту в Сані та порту Ходейда, Трамп оголосив про досягнення домовленості з хуситами щодо припинення атак на судноплавство в Червоному морі. Однак угода не передбачає припинення ударів по Ізраїлю.

Вже наступного ранку ізраїльські ППО перехопили дрон, запущений з Ємену. Напередодні хусити вдарили балістичною ракетою по аеропорту імені Бен-Гуріона, що спричинило травми цивільних і масове скасування міжнародних рейсів.

«Рішення Трампа фактично залишає Ізраїль наодинці у боротьбі з єменським терористичним угрупованням», — вважає Данні Цитринович (Danny Citrinowicz), дослідник Інституту національної безпеки Ізраїлю (Institute for National Security Studies, INSS).

«Адміністрація Трампа діє виключно з огляду на власні інтереси, які не збігаються з інтересами Ізраїлю», – зазначає він.

Безрезультатне бомбардування хуситів

За оцінками, двомісячна кампанія США коштувала понад $1 млрд, проте не досягла стратегічних результатів. Втрачено 7 дронів MQ-9 Reaper (вартістю $28 млн кожен) і два винищувачі F/A-18 Super Hornet (мінімум $67 млн кожен). При цьому хусити продовжують атакувати кораблі США та Ізраїль.

Деякі аналітики, зокрема Вольф-Крістіан Пес (Wolf-Christian Paes) з Міжнародного інституту стратегічних досліджень (International Institute for Strategic Studies), вважають: «Ми повернулися до ситуації чотири місяці тому — тільки з більшими втратами і без досягнень».

Перемир’я — не гарантія миру

Навіть якщо хусити дотримаються припинення атак на судноплавство, вони чітко заявили, що продовжуватимуть удари по Ізраїлю.

Браян Картер (Brian Carter) з American Enterprise Institute зазначає: «Перемир’я створює штучний поділ між війною 7 жовтня та Червоним морем, дозволяючи хуситам перепочити, переозброїтись і готуватись до нової ескалації».

Це ще більше ускладнює становище Ізраїлю, який не володіє ані ресурсами, ані оперативними спроможностями для ведення тривалої й масштабної повітряної кампанії, подібної до американської.

Ізраїльські удари по Ходейді мали обмежений ефект. Бойовики навчилися уникати ударів — переміщують техніку в горах, ховають її під землею або поруч з цивільною інфраструктурою. За оцінками, хусити мають ще достатньо ракет, а Ізраїль — усе менше доступних цілей.

Геополітична небезпека: від Ємену до Ірану

На тлі цього конфлікту спостерігається серйозне охолодження у відносинах між США та Ізраїлем. Трамп навіть не згадав удари хуситів по Ізраїлю у своїх виступах — попри травми цивільних і економічну шкоду.

«Це вже не просто тактичний розрив, а стратегічний сигнал: Вашингтон більше не координує дії з Ізраїлем, навіть у питаннях безпеки», — вважає аналітик Джон Ханна (John Hannah) з Єврейського інституту національної безпеки Америки (Jewish Institute for National Security of America, JINSA).

Іранські джерела повідомили The New York Times, що саме Тегеран переконав хуситів призупинити атаки на США, оскільки Іран веде переговори з Вашингтоном щодо ядерної програми. Це викликає серйозні побоювання в Єрусалимі.

«У разі домовленості між Трампом та Іраном, Ізраїль опиниться в ізоляції. Напад на Іран після укладення угоди буде політично неможливим», — коментує The Times of Israel.

Хусити й антиізраїльська ідеологія

Війна з Ізраїлем є для хуситів не лише тактикою, а частиною ідеології. Їхнє гасло: «Аллах — найвеличніший. Смерть Америці. Смерть Ізраїлю. Прокляття юдеям. Перемога ісламу»
є офіційною політичною позицією. Це дозволяє їм здобувати популярність у мусульманському світі та відволікати увагу від бідності, голоду й корупції в Ємені.

Опитування, проведене в жовтні 2024 року, показало: лише 8% населення підконтрольних територій підтримують хуситів, але 35% — схвалюють їхні удари по Ізраїлю.

Чому це важливо знати

Односторонні рішення адміністрації Трампа щодо хуситів і, потенційно, Ірану, демонструють зміну балансу сил у регіоні. Ізраїль — ключовий союзник США на Близькому Сході — може опинитися в повній ізоляції, якщо ядерна угода з Тегераном буде укладена без його участі.

Для України це сигнал: навіть стратегічні партнери можуть діяти без координації, виходячи лише з власних короткотермінових інтересів.