Попри різну ідеологію — праву для Трампа і ліву для Чавеса — обидва діячі мають дивовижно схожі стилі правління: гучні виступи, заповнення медіапростору, атаки на еліти та ослаблення інституцій.

Чавес, який без політичного досвіду став президентом у 1999 році, залишався при владі до своєї смерті у 2013-му. Він підпорядкував собі пресу, парламент, судову владу та армію. За словами політолога Марії Соль Перес Шаель (Maria Sol Pérez Schael), Трамп мріє зробити те саме — зокрема, фліртує з ідеєю третього терміну у 2028 році, що є неконституційним у США.

Паралелі починаються ще з особистого життя: обидва політики були пов’язані з конкурсами краси. Чавес організовував місцеві конкурси, а Трамп володів Miss Universe, Miss USA і Miss Teen USA. Обидва публічно підкреслювали свою “мужність” і демонстрували романтичні успіхи: Чавес — грубими натяками в ефірі, Трамп — постійним акцентом на своїх “трофейних” дружинах.

Телебачення стало вирішальним для їхньої популярності. Чавес після невдалого путчу 1992 року вперше “увірвався” у свідомість громадськості через прямий ефір. Ставши президентом, він фактично монополізував медіа-простір через свою багатогодинну щотижневу передачу “Ало Президенте” (Aló Presidente). Трамп створив свій імідж завдяки реаліті-шоу The Apprentice і нині править у форматі “серіалів”, концентруючись на драматичних ефектах і емоційних викидах.

І Чавес, і Трамп спираються на образ ворога і часто вдаються до образ: Чавес називав Джорджа Буша (George W. Bush) “алкоголіком”, Хосе Марію Аснара (José María Aznar) — “фашистом”, кардинала Ватикану — “печерною людиною”. Трамп у подібному дусі ображав Камалу Гарріс (Kamala Harris), називаючи її “безглуздою” і “лінивою”, а також принижував численних опонентів.

Методи демонстрації влади також подібні: Чавес звільнив 20 тисяч працівників нафтової компанії PDVSA за політичні переконання, що стало початком економічного краху країни. Трамп демонтував агентство USAID, атакував університети, науку і звільняв високопосадовців, включно з генералами й адміралами, подібно до чисток Чавеса в армії.

Як підсумовує L’Express, “фільм Trump 2 лише починається”, але подібність із авторитарними сценаріями минулого вже кидається у вічі.

Чому це важливо знати

Паралелі між Дональдом Трампом і Уго Чавесом ілюструють, що популізм незалежно від ідеології несе загрозу демократичним інституціям, свободі слова та політичній стабільності. Погляд на досвід Венесуели є важливим попередженням для Сполучених Штатів та інших демократій світу.