Чим цей вірус відрізняється від старих

Класичний комп’ютерний черв’як — на кшталт сумнозвісного WannaCry — працює за жорсткою інструкцією. Він знає одну конкретну «дірку» в захисті й лізе саме туди. Це схоже на злодія, який уміє відкривати лише один тип замка одним і тим самим ключем. Досить поміняти замок — і злодій безсилий. Саме так компанії й зупиняли епідемії: знаходили вразливість, випускали оновлення, і вірус втрачав здатність поширюватися.

У нового черв’яка є «мозок» — мовна модель, та сама технологія, що стоїть за ChatGPT чи Claude. Замість жорсткого плану вона аналізує кожен комп’ютер окремо: які програми на ньому встановлені, які помилки в налаштуваннях можна використати. Якщо перша спроба провалюється, вірус не здається — він пробує інший підхід.

Важлива деталь: модель, яку використали дослідники, — «відкрита». Це означає, що її повний код і налаштування опубліковані у вільному доступі. Не треба орендувати доступ у компанії, як у випадку з ChatGPT. Досить один раз завантажити модель і запускати її на своєму обладнанні. Це як опублікований рецепт із точними пропорціями: спекти той самий торт можна вдома, не купуючи його в пекарні.

Як вірус краде «мозок»

Мовна модель — важка річ. Вірус не носить її з собою, бо це занадто помітно й повільно. Натомість він чинить хитріше. Заразивши комп’ютер, він позичає його власну відеокарту — той самий чип, що обробляє графіку в іграх. І запускає модель просто на ній.

У дослідженні використали відеокарту з 80 гігабайтами пам’яті. Для порівняння: у топового смартфона зазвичай близько 12 гігабайт оперативної пам’яті. Тобто одна така відеокарта вмістила стільки ж пам’яті, скільки приблизно сім найпотужніших телефонів разом. Отримавши таку «голову» для роздумів, вірус планує наступний крок: який комп’ютер атакувати, яку слабкість використати, коли відступити й спробувати інакше.

А що, якщо щойно заражений комп’ютер сам стане мозком для атаки на сусідню машину? Саме так і працює цей черв’як: кожна нова жертва — це ще один вузол, здатний думати й атакувати далі.

Наскільки успішно він атакує

Дослідники перевірили черв’яка в ізольованій віртуальній мережі з комп’ютерами на Linux, Windows і смарт-пристроями — реальний інтернет вірус не чіпав. Атака складається з трьох кроків:

• знайти вразливість — успіх приблизно у 8 із 10 спроб;
• скористатися нею — вдається приблизно в половині випадків;
• розмножитися на новий комп’ютер — спрацьовує у 9 випадках з 10.

Це схоже на естафету з трьох етапів: щоб перемогти, треба успішно пройти кожен. Перемножте всі три шанси — і вийде, що повний ланцюжок атаки спрацьовує приблизно в 37 випадках зі 100. Достатньо, щоб турбуватися, але далеко не ідеально. Тому дослідники вважають свій результат не лише попередженням, а й корисним тестом для перевірки майбутнього захисту.

Чому це змінює правила гри

Тут є дві причини для тривоги. Перша — гроші. Звичайна кібератака коштує зловмиснику часу й ресурсів на кожну нову жертву. Цей вірус краде чужу електрику й чужі відеокарти, тож ціна зараження ще одного комп’ютера для нього — практично нуль. А захисникам, навпаки, доводиться платити за кожен рубіж оборони.

Друга причина — відсутність «вимикача». Чат-боти на кшталт ChatGPT працюють через сервери компанії, тож їх можна заблокувати чи обмежити. Цей вірус нікуди не дзвонить — модель працює прямо на зараженій машині. Вимкнути один сервер, щоб зупинити його, не вийде. Дослідники описують це як рій. Десятки самостійних копій вірусу працюють одночасно. Якщо одна не може подолати захист комп’ютера, за справу береться інша — з новим підходом.

Чому це важливо знати

Для звичайних антивірусів це погана новина. Вони шукають відомі «підписи» — фрагменти коду конкретного вірусу. Але цей черв’як щоразу пише собі трохи іншу стратегію атаки, тож стандартний підпис під нього підібрати важко. Це проєкт-прототип, створений у лабораторних умовах, а не реальна загроза, що вже гуляє мережею. Але дослідники прямо кажуть: технічно перешкод для появи такого вірусу «в дикій природі» більше немає.

Раніше ми писали, як штучний інтелект навчився самостійно зламувати комп’ютери в лабораторних тестах Anthropic. Ще один матеріал — про шкідливе ПЗ LOLMIL, яке для атак використовує вбудований штучний інтелект. А дослідники з Оксфорда навчилися викривати змови між ШІ-агентами — читайте про це також.