Що таке «slop» і чому слово таке образливе

Slop англійською — це помиї. Бовтанка з недоїдків, яку виливають свиням у корито. Не отрута й не сміття — просто щось несмачне, зроблене без жодної уваги.

«AI slop» — це тексти, картинки й відео, згенеровані штучним інтелектом. Швидко, багато і без душі. Формально все гаразд: слова на місці, коми теж. Але за текстом немає ані живої людини, ані досвіду.

Штучний інтелект (ШІ) тут — це програма, яка навчилася вгадувати наступне слово. Вона «прочитала» мільярди сторінок і засвоїла, як зазвичай пишуть люди. Тому її текст звучить гладко. Але «гладко» і «цікаво» — різні речі.

Термін придумали не в LinkedIn. Він народився в інтернеті як лайка. І прижився настільки, що компанія написала його на власній кнопці.

Як працює нова кнопка

Кнопка з’явилася цього тижня. Щоб її знайти, треба натиснути три крапки у правому верхньому куті допису.

Далі — пункт «Схоже, це ШІ-сміття» (в оригіналі англійською: «Seems like AI slop»). В україномовному інтерфейсі LinkedIn кнопку вже переклали. Один клік, і скаргу надіслано.

У відповідь платформа дякує: ваш відгук допомагає покращити стрічку. А сам допис зникає з вашої стрічки.

Важлива деталь: зникає тільки для вас. Решта людей його й далі бачать. Кнопка не видаляє допис із сайту.

Навіщо LinkedIn ваші скарги

Тут починається найцікавіше. Скарги потрібні не лише для того, щоб ви більше не бачили нудний текст.

Кожен клік стає навчальним прикладом. На цих прикладах LinkedIn тренує програми, які шукають slop самостійно.

Такі програми називають класифікаторами. Класифікатор — це сортувальник: він дивиться на текст і вирішує, до якої купки той належить.

Уяви, що вчиш малу дитину відрізняти яблука від груш. Ти не диктуєш їй формулу. Ти показуєш сотню яблук і сотню груш — і дитина сама вловлює різницю.

Класифікатор навчається так само. Тільки прикладів йому потрібні мільйони.

Проблема в тому, що slop — не яблуко. У нього немає чіткої форми.

Головний продуктовий директор LinkedIn Гарі Срінівасан (Hari Srinivasan) сказав про це прямо. За його словами, slop важко визначити, а саме визначення весь час змінюється. Скарги користувачів дозволяють підлаштовувати моделі й робити стрічку кращою.

Він також наголосив, що боротьба зі slop — головний пріоритет команди. Люди приходять у LinkedIn заради спілкування з живими людьми та справжніх думок і досвіду.

Окремо платформа запустила «нові й покращені» класифікатори. Їхнє завдання — розрізняти дві різні речі: текст, згенерований ШІ, і просто слабкий текст.

Різниця тонка, але принципова. Людина теж уміє написати нудно. Це не злочин.

Скільки насправді ШІ у вашій стрічці

Цифри дала компанія Pangram. Вона робить детектор — програму, яка оцінює, чи схожий текст на роботу ШІ.

Ось що показав її звіт:

• близько третини коротких дописів на LinkedIn згенеровано штучним інтелектом;
• серед довгих текстів таких понад 40%;
• з усіх соцмереж, які аналізував Pangram, саме LinkedIn виявився лідером за часткою ШІ-контенту.

Переведімо це у звичні образи. Гортаєте десять коротких дописів — приблизно три з них склала програма. Читаєте десять довгих — щонайменше чотири не мають живого автора.

Чому саме LinkedIn? У звіті Pangram є пояснення, і воно несподіване.

Люди охоче доручають ШІ говорити за себе саме там, де стоїть їхнє справжнє ім’я і йдеться про роботу. А на випадкових та анонімних майданчиках — навпаки, значно рідше.

Виходить майже парадокс. Що серйозніша ситуація, то більша спокуса не писати самому.

А тепер питання до вас: чи змогли б ви самі відрізнити такий допис від живого? Тримайте його в голові — наприкінці статті воно знадобиться.

Мільярди спроб: невидима частина війни

Кнопка — це те, що бачить користувач. Є ще те, чого він не бачить.

Гарі Срінівасан розповів, що за останні кілька місяців платформа заблокувала сотні тисяч автоматичних спроб залишити коментар. І мільярди інших автоматичних дій.

Мільярд — число, яке важко відчути. Спробуймо порахувати.

Візьмімо найскромніший варіант: два мільярди дій за три місяці. У трьох місяцях приблизно 7,8 мільйона секунд.

Ділимо одне на друге — виходить понад 250 спроб щосекунди. Без пауз і без сну, вдень і вночі.

Це не люди. Це боти — програми, які самі створюють акаунти, пишуть коментарі й ставлять лайки.

Ще одна новинка: LinkedIn тестує приватне сповіщення для автора. Якщо ваш допис позначили як неоригінальний або надто «машинний», ви про це дізнаєтеся.

Ніхто сторонній цього повідомлення не побачить. Це радше тихий сигнал, ніж покарання.

Компанія прибирає власний інструмент, який робив slop

А тепер найпарадоксальніша частина історії.

LinkedIn роками сам пропонував користувачам писати за допомогою ШІ.

Передплатники Premium отримували ШІ-помічника. Він складав заголовок профілю та розділ «Про себе». Був і окремий інструмент «Rewrite with AI» — «переписати за допомогою ШІ».

Тобто платформа спершу роздала людям машинку для виробництва текстів. А потім здивувалася, що стрічка перетворилася на потік однакових слів.

Тепер «Rewrite with AI» прибирають. Замість нього буде коректор.

Різниця принципова. Коректор виправляє граматику та орфографію, але не чіпає ваш стиль.

Логіку рішення Гарі Срінівасан пояснив так. Команда запитала себе: а чому люди взагалі публікують дописи через ШІ?

Відповідь виявилася про невпевненість. LinkedIn — не те місце, де пишуть одним словом. Люди почуваються сміливіше, коли пропускають свій текст через ШІ.

Тому функцію «покращити допис» прибирають. На її місце ставлять іншу: вона вичитує слова, але не змінює голос автора.

Судові переслідування

Історія LinkedIn і ШІ має ще один шар — юридичний.

На початку минулого року проти компанії подали колективний позов. Це коли багато людей судяться разом, бо постраждали однаково.

Позивачі стверджували, що LinkedIn використовував дані Premium-передплатників для навчання сторонніх ШІ-систем.

У позові також ішлося, що компанія намагалася замести сліди. І що вона порушила американський закон Stored Communications Act — акт про збережені повідомлення. Він захищає приватне листування, яке лежить на серверах компаній.

Наголосимо: це твердження позивачів, а не доведений у суді факт.

Фон такий. У 2024 році LinkedIn увімкнув за замовчуванням налаштування, яке дозволяло брати дані користувачів для навчання деяких ШІ-систем.

«За замовчуванням» означає, що згоди ніхто не питав. Хочеш вимкнути — шукай галочку сам. Захисники приватності тоді розкритикували цей крок.

Не тільки LinkedIn

У цій боротьбі компанія не сама.

Про схожі заходи проти AI slop останніми днями оголосили Snap, YouTube і Substack.

Substack — платформа для розсилок і блогів — пішов ще далі. Він додав інструмент, який показує читачеві, що текст найімовірніше написав ШІ. Працює це у партнерстві з тим самим Pangram.

Схоже, інтернет дійшов до точки, коли фільтрувати доводиться вже не брехню, а порожнечу.

Чому це важливо знати

Час повернутися до питання, яке я поставив раніше.

Детектори ШІ не бувають ідеальними. Вони працюють з імовірностями, а не з доказами. Живий текст іноді потрапляє під підозру просто тому, що автор пише рівно й акуратно.

Тому позначка «Схоже на AI slop» — не вирок. Це голос одного читача серед мільйонів.

Що з цього випливає особисто для вас:

• Позначка «це ШІ» — припущення, а не доказ. Не поспішайте звинувачувати автора.
• Якщо ви пишете самі, ваш власний голос тепер має окрему цінність. Саме він відрізняє вас від генератора.
• Гладкість тексту більше не ознака якості. Ознака якості — конкретика: цифри, імена, власний досвід.

Найкращий детектор поки що безкоштовний і є в кожного. Це просте питання до себе після прочитаного: а що нового я щойно дізнався?

Якщо відповіді немає — можливо, перед вами саме той випадок, заради якого й вигадали цю кнопку.

Раніше ми писали

• Що таке AI slop і кому він загрожує
• YouTube таємно змінює відео за допомогою ШІ
• Парадокс ШІ: чому я працюю 18/7 після впровадження Claude