Лисогірський форт: вбивцю Столипіна стратили за 11 днів
12 вересня 1911 року на світанку в Лисогірському форті Київської фортеці стратили Дмитра Богрова — вбивцю голови Ради міністрів Російської імперії Петра Столипіна. Це сталося рівно через 11 днів після смертельного пострілу в Київському міському театрі (нині Національна опера України, вул. Володимирська, 50). Справу розглянули за лічені дні: військово-польовий суд засідав у фортеці «Косий капонір» на вул. Госпітальній, 24-А, а вирок виконали в найбільшому укріпленні Київської фортеці — на Лисій горі.

Замах у міському театрі
1 вересня (14 вересня за новим стилем) 1911 року в Київському міському театрі на вул. Володимирській, 50 проходили урочистості з нагоди відкриття пам’ятника імператору Олександру ІІ. На виставі був присутній сам імператор Микола II, члени імператорської родини, міністри та численні високопосадовці.
Під час антракту 24-річний Дмитро Богров двічі вистрілив у Петра Столипіна з близької відстані. Одна куля влучила в руку, інша — в живіт, пошкодивши внутрішні органи.
За деякими свідченнями очевидців, поранений Столипін перехрестив імператора і промовив: «Щасливий померти за царя».
Після тривалої боротьби за життя Петро Столипін помер у київській клініці 5 (18) вересня 1911 року.
Хто такий Дмитро Богров
Дмитро Богров походив із заможної київської родини.
Його батько — Григорій Богров — був відомим київським адвокатом і домовласником. Саме на його замовлення у 1901 році цивільний інженер Йосип Зекцер збудував прибутковий будинок на бульварі Тараса Шевченка, 4, який згодом перетворили на готель «Санкт-Петербург» (нині CityHotel Residence). Про долю цієї будівлі під час сучасних російських обстрілів ми докладно писали окремо.
Сам Дмитро навчався в Київському університеті Святого Володимира, згодом — у Мюнхені. Молодий чоловік захопився революційними ідеями, підтримував контакти з анархістами, але водночас із 1907 року співпрацював із Київським охоронним відділенням як секретний агент.
Саме подвійна роль Богрова й досі породжує суперечки серед істориків: чи діяв він самостійно, чи став учасником значно складнішої політичної гри.
Суд за кілька годин
Після затримання Богрова негайно доправили до фортеці «Косий капонір» на вул. Госпітальній, 24-А, де тримали політичних в’язнів з особливо суворим режимом. Тут його допитували кілька днів.
Влада прагнула максимально швидко завершити справу, аби уникнути політичного скандалу. 9 вересня 1911 року у стінах капоніра відбулося засідання військово-польового суду: Богрова визнали винним за належність до революційної партії та замах на вбивство і того ж дня засудили до смертної кари через повішення. Увечері 10 вересня вирок затвердили, але виконання відклали ще на добу — стратити напередодні неділі в православній традиції вважалося неприпустимим.
Прохання про помилування відхилили.
Чому саме Лисогірський форт?
Для виконання вироку обрали Лисогірський форт — найбільше укріплення Київської фортеці, розташоване на Лисій горі в Голосіївському районі (парк на вул. Саперно-Слобідській, 78).
Форт збудували у 1870-х роках як найпотужнішу частину фортечного комплексу. Проте вже наприкінці ХІХ століття він дедалі частіше використовувався не як оборонний об’єкт, а як місце виконання смертних вироків: за різними даними, страти тут відбувалися з 1897 або з 1907 року, і загалом тут стратили близько 300 осіб.
Віддаленість Лисої гори від центру міста дозволяла проводити страти без зайвих свідків.
Страта
На світанку 12 вересня 1911 року Богрова каретою для смертників доправили з Косого капоніра до Лисогірського форту.
За спогадами сучасників, перед стратою Богров тримався незворушно і лише запитав ката: «Голову вище підняти, чи що?». Вирок виконали через повішення о 3:02 ночі.
Тіло поховали одразу біля місця страти. Точне місце поховання досі невідоме — через секретність операції офіційних документів про поховання практично не збереглося.
Таємниць більше, ніж відповідей
Навіть через понад століття історія Богрова залишається однією з найбільших загадок початку ХХ століття.
Досі не існує єдиної відповіді на головні питання: чи був він переконаним анархістом, чи виконував чиєсь доручення, чи діяв самостійно, чи став інструментом внутрішньої боротьби у верхівці Російської імперії.
Швидкість слідства, закритість суду та поспішна страта лише посилили підозри сучасників — жодна політична партія так і не взяла на себе відповідальність за вбивство.
Сліди цієї історії у Києві
Події вересня 1911 року залишили в Києві одразу кілька історичних адрес:
Національна опера України (вул. Володимирська, 50) — колишній Міський театр, де було смертельно поранено Столипіна.
Бульвар Тараса Шевченка, 4 — колишній готель «Санкт-Петербург», споруджений для батька Дмитра Богрова, Григорія Богрова.
Косий капонір (вул. Госпітальна, 24-А) — місце ув’язнення і суду над Дмитром Богровим, нині музей у складі Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця».
Лисогірський форт і Лиса гора (парк на вул. Саперно-Слобідській, 78) — місце страти Дмитра Богрова, одна з найзагадковіших споруд Київської фортеці.
Саме тут завершилася історія людини, чиї два постріли в Київському міському театрі змінили політичну історію Російської імперії та зробили Київ центром події світового масштабу.

Оглядач київських новин Журналіст, пише про інфраструктуру Києва, транспорт, міське планування, а також висвітлює теми криміналу та корупції.
Усі статті автора →









