Чим унікальна київська колекція масок

Зазвичай подібні виставки зосереджуються виключно на «своїх»: у Франції — французи, в Італії — італійці, у Польщі — поляки. Київський музей зламав цю традицію: поряд із масками Шевченка, Лесі Українки, Симона Петлюри, Євгена Коновальця та Михайла Старицького тут можна побачити Данте, Ататюрка, Володимира Висоцького й Михайла Булгакова.

Колекція народилася 2002 року, а вперше її показали публіці 2003-го — тоді рахунок експонатів ішов на десятки. Сьогодні збірка налічує понад 350 масок. Цінуються вони не лише масштабом особистості: відливки зазвичай виготовляли професійні скульптори, часто дуже відомі, тож такі маски вважаються предметами мистецтва, а їх колекціонування — окремим напрямом.

Як маски потрапляють до музею

«Наша збірка почалася з кількох масок, знайдених у київських художніх майстернях. Спершу збирали все підряд, але згодом вирішили зупинитися лише на оригіналах або, принаймні, перших копіях з оригіналів», — розповів засновник і директор музею Дмитро Шльонський.

Оригіналами вважаються відливки, зроблені безпосередньо зі знятої з обличчя форми. Серед таких у збірці — маски Тараса Шевченка, швейцарського педагога Іоганна Песталоцці та англійського органіста Волтера Перрота, автора музичної обробки «Київського кондака», який звучав у вересні 2022 року під час прощання з королевою Єлизаветою II.

Шляхи поповнення колекції різні: закордонні музеї, скульптори, які самі знімали маски, та їхні нащадки. Маску Дмитра Шостаковича передала донька скульптора Нікогайоса Нікогосяна, який її створив, а маску художника Мартироса Сар’яна подарувала його онука. Музей також відстежує аукціони — на eBay вдалося придбати маску Волтера Перрота. Гордість збірки — посмертна маска Шевченка: ранній відлив із форми, що належала родичам його близького друга Олексія Сенчила-Стефановського, садиба якого стояла на узвозі навпроти Андріївської церкви.

Детективна історія маски Лесі Українки

Довгий час ця маска вважалася «маскою невідомої жінки» і зберігалася в діаспорі. Кілька років тому її передав львівському музею Соломії Крушельницької невідомий чоловік. Копію для Музею Однієї Вулиці виготовив львівський скульптор Петро Дзиндра. Зважаючи на разючу схожість із поетесою, провели широку експертизу, яка підтвердила: це справді посмертна маска Лесі Українки, про існування якої раніше ніхто не знав.

Імовірно, маска зберігалася в родині й була перевезена до Європи сестрами Лесі, коли вони покинули Україну. Згодом реліквія потрапила до людей, які вже не знали, чиє обличчя увічнене, але розуміли її зв’язок з Україною — і повернули на Батьківщину.

Чому це важливо знати

Колекція посмертних масок на Андріївському узвозі — це рідкісна можливість для киян і гостей міста побачити справжні обличчя людей, які творили історію та культуру, без посередництва портретистів чи фотографів. Музей працює на громадських засадах, тож кожен відвідувач безпосередньо підтримує збереження унікальної збірки.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, на сусідньому Подолі після двох з половиною років реставрації відкрився оновлений музей «Чорнобиль». Також ми повідомляли, які київські музеї пропонували безкоштовний вхід і спеціальні програми до Міжнародного дня музеїв.