Мета — змусити світ сприйняти нав’язану Кремлем картину реальності, яка дозволяє Росії досягати стратегічних цілей без відповідних фізичних ресурсів.

Цей вид війни є не лише методом ведення бойових дій, а й інструментом влади та окупації, який дозволяє Москві прикривати свої поразки, перебільшувати силу та дискредитувати опонентів. Когнітивна війна, за словами авторки, стала головним інструментом Путіна у війні проти України та в протистоянні із Заходом.

Анатомія когнітивної зброї

1. Ціль — паралізувати волю до дії

Кремль намагається змусити опонентів вважати, що спротив Росії або підтримка України — марні, небезпечні або недоцільні. Ключовий принцип — «щоб Росія досягала більшого, інші мають робити менше».

2. Не просто дезінформація

Росія використовує всі канали — ЗМІ, дипломатію, конференції, соціальні мережі, військові операції — для формування переконань. Кожна дія має інформаційний підтекст. Наприклад, ядерний шантаж або навчання в Білорусі мають створити образ непереможної та непередбачуваної держави.

3. Стратегія «рефлексивного контролю»

Російська когнітивна війна ґрунтується на радянській концепції, сформульованій математиком і психологом Володимиром Лефевром: змусити супротивника мислити у вигідних Кремлю рамках. Наприклад, теза про «загрозу НАТО» використовується для виправдання агресії проти України.

4. Розгалужена мережа впливу

Кремль інвестує у співпрацю зі ЗМІ по всьому світу, створює мережі лояльних журналістів і політиків, використовує церкву Московського патріархату, компанії на кшталт «Росатом» і структури на кшталт «Россотрудничества» як інструменти інформаційної війни.

Фронти інформаційної війни

Проти України: кремлівські наративи про «нацизм», спроби переконати світ у неминучості перемоги РФ, спроби легалізувати окупацію через псевдовибори.

Проти країн Балтії: кампанії з дискредитації, створення умов для потенційної агресії — наприклад, твердження про «утиски російськомовного населення».

Проти США: звинувачення у створенні біологічної зброї в лабораторіях колишнього СРСР (наратив, що походить ще з радянських часів).

На глобальному рівні: формування антизахідного блоку через саміти з країнами Африки та Азії, просування наративів про «багатополярний світ» та «боротьбу з дезінформацією».

Ахіллесова п’ята Путіна

Попри свою агресивну стратегію, Росія залишається вразливою:

Фізичні обмеження: Росія не здатна захопити 80% території України навіть за 100 років при нинішніх темпах наступу.

Інформаційні провали: Після «різанини» в Бучі Кремль зазнав інформаційної поразки — західна допомога Україні посилилась.

Внутрішні тріщини: Кремль частково втратив контроль над інфопростором на користь націоналістичних воєнних блогерів, які публічно критикують армію.

Чому це важливо знати

Для України та її союзників критично важливо розуміти, що Росія веде війну не лише на полі бою, а й у головах людей. Когнітивна війна Кремля спрямована на параліч західної волі до спротиву, розкол єдності НАТО, легалізацію окупації та нормалізацію злочинів.

Цей тип війни особливо небезпечний тим, що він не завжди помітний — але саме він може визначити результат. Україна вже продемонструвала ефективні контрзаходи: удар по Чорноморському флоту РФ зруйнував фейкову «продовольчу кризу», інтервенція в Курську область спростувала ядерні погрози.

Для української аудиторії це означає, що наше завдання — не лише територію України, а й руйнувати кремлівські міфи, не дозволяючи Москві нав’язувати свою викривлену картину світу. Водночас Заходу час відкинути нав’язані Кремлем рамки мислення та зосередитися на реальних фактах: Україна має незаперечне право на свободу, а Росія не має жодного права диктувати умови іншим державам.