Щекавиця: колиска Києва, де шукали могилу Олега та варили самогон
Щекавиця — одна з найдавніших гір Києва, де, за легендою, поселився сам Щек — брат-засновник міста. На схилах Подолу збереглися сліди Київської Русі, міське кладовище, що діяло понад 150 років, сліди першої київської мечеті та підземні печери з самогонними апаратами. Детальну пішу прогулянку горою з архівними фактами опублікував автор каналу STEPANETS.

Звідки взялася назва Щекавиці та хто тут жив на початку Києва
Щекавиця — не просто топографічна точка на карті. За літописними переказами, саме тут оселився Щек — один із трьох братів-засновників Києва разом із Києм і Хоривом та їхньою сестрою Либіддю, кожен на своїй горі. Тому Щекавицю нерідко називають колискою Києва.
У XII столітті на горі спорудили кам’яний храм: у літописах він згадується у зв’язку з обранням першого київського митрополита. Під час радянських розкопок 1980-х років тут знайшли фундаменти цієї церкви. За часів польсько-литовського князівства гору зміцнювали як фортецю, розбивали виноградники, а її землі належали католицькому єпископству.
Вулиця Погрібальна і пошуки могили князя Олега
Вулиця Олегівська, що веде на гору з боку Подолу, аж до початку ХХ століття мала назву Погрібальна. Місцеві мешканці самі попросили міську думу перейменувати її — щоб прибрати «похоронний» відтінок. Сусідній провулок Вовчий Яр тоді ж отримав назву Мирна.
За легендою, саме на Щекавиці похований новгородський князь Олег, що вбив Аскольда та Діра і княжив у Києві 33 роки. У 1850-х роках могилу на цій горі шукали перший ректор Київського університету Максимович, його друг Погодін і письменник Микола Гоголь. Місцевий житель вказав їм на північно-східну частину гори — саме там, де нині розташований оглядовий майданчик з видом на 270 градусів. Де точно похований Олег — досі невідомо.
Щекавицьке кладовище та перша мечеть сучасного Києва
З 1772 року Щекавиця стала загальноміським кладовищем. Тут ховали подільських купців, ювелірів і ремісників з відомих родин — Балабух, Стрільбицьких, Коробкіних. Контора кладовища, зведена архітектором Гарденіним у 1910-х роках, частково зберіглася й досі — той самий майстер проектував Подільську синагогу. Кладовище офіційно закрили у 1928 році, проте воно займало майже всю північну частину гори і повільно занепадало протягом десятиліть.
На початку вулиці Мирна до 2008 року стояла перша в Києві мусульманська молільня, що існувала з кінця ХІХ століття. Саме наявність цієї молільні дала підставу для будівництва мечеті «Ар-Рахма» — першої сучасної київської мечеті.
Печери монахів та самогонники
Під Щекавицею здавна існували підземні споруди: ще в XIX столітті дослідники знаходили тут печерні житла, що давало підстави припускати наявність монастирських комплексів, схожих на Лавру або Китаїв. У 2011 році під час будівництва житлового комплексу рятувальники виявили значну печеру — всередині виявились десятки самогонних апаратів, змійовиків та бочок. Підземелля охрестили «печерою самогонників».
З тією ж культурою підпільного самогоноваріння пов’язане й дзеркальце на старому дерев’яному будинку на Олегівській — в часи горбачовської антиалкогольної кампанії воно слугувало умовним сигналом для постійних покупців: сторонній не знав, що означає блиск дзеркала у вікні, а «свій» — знав.
Козацька облога, злочинний Поділ і радянська глушилка
У 1658 році з Щекавиці козацькі гармати під орудою Данила Виговського — брата гетьмана Івана Виговського — бомбардували старокиївські укріплення, намагаючись вибити російські війська Шереметева з міста. Козаки програли. Цей епізод припав на «Руїну» — добу після смерті Богдана Хмельницького, сповнену поразок і громадянської війни.
Після Другої світової Щекавиця стала притулком для кримінальних елементів Подолу: міліціянтам важко було добратися на круті схили. У 1957 році тут спорудили телевізійну вишку — насправді це був комплекс глушіння «Голосу Америки» та «Радіо Свобода», щоб радянські громадяни не могли почути альтернативні новини.
Чому це важливо знати
Щекавиця має статус археологічного комплексу, але її продовжують забудовувати: під час земляних робіт на місці колишнього кладовища постійно виявляються людські рештки, що нікого не зупиняє. Як ми раніше писали, прокуратура вже захищала в суді київські пам’ятки археології. Та поки суди тривають, стародавня гора колиски Києва зменшується під бетоном новобудов.
Раніше ми писали
Як ми раніше писали, Київ поступово втрачає стародавні пам’ятки — серед них барокова брама, що мала замінити Золоті ворота. Також ми повідомляли, що суд скасував дозвіл на будівництво біля пам’ятки на Володимирській.
Віталій Гринчук — журналіст і медіаменеджер із семирічним досвідом у медіагалузі. Має гуманітарну освіту, яка формує його підхід до роботи з текстом, контекстом і аудиторією. За роки практики пройшов шлях від журналіста до управлінця — поєднує редакційне мислення з розумінням медіапроцесів зсередини.
Усі статті автора →









