Як знайшли локацію на 80-річному фото

Валерій Мілосердов працює з архівом Георгія Угриновича, який належить Меморіальному центру Голокосту «Бабин Яр». У колекції — близько 30 тисяч світлин про XX століття. Більшість відомих фотографій «маршу ганьби» зроблені в центрі Києва — на Софійській площі чи зруйнованому Хрещатику.

Мілосердов шукав інші київські локації на знімках.

«Мені пощастило: на одному зі знімків я помітив знайомі з історичних фото обриси вже неіснуючої огорожі та головного входу до Лук’янівського єврейського цвинтаря», — розповідає куратор.

На передньому плані світлини — трофейний радянський танк Т-70 із німецьким маркуванням, позаду — похмура колона військовополонених.

Дослідник звернув увагу на дрібні деталі архітектури — саме вони дозволили встановити місце початку маршу. Це вулиця Мельникова (нині Юрія Іллєнка), що прилягала до Лук’янівського єврейського кладовища та Бабиного Яру.

Що відбувалося 16 серпня 1944-го

Колона німецьких військовополонених пройшла під конвоєм радянських воїнів 21 кілометр — від вулиці Мельникова до Брест-Литовського шосе (нині Берестейський проспект). Маршрут пролягав через центр міста, демонструючи киянам поразку нацистської армії.

Це була принизлива церемонія — так званий «парад переможених», влаштований через місяць після аналогічної акції в Москві 17 липня 1944-го. За десять днів до київського маршу радянські війська завершили звільнення столиці України від німецької окупації.

Георгій Угринович, який зафіксував подію, працював військовим фотокореспондентом ТАРС 1-го та 2-го Українських фронтів. Його архів тепер допомагає відновлювати історію окупації та звільнення Києва.

Трагічна історія кладовища

Лук’янівське єврейське кладовище засноване 1894 року, коли на Звіринці закінчилося місце для поховань юдейської громади. Некрополь займав понад 25 гектарів і мав капітальну огорожу з арковими брамами. Тут поховали десятки тисяч людей, серед яких — видатні лідери київських сіоністів і рабини.

У 1937-му кладовище закрили через відсутність вільних місць. Під час нацистської окупації 1941–1943 років могили зруйнували — надгробки використовували для спорудження багать, на яких спалювали тіла вбитих у Бабиному Яру людей. У 1958–1962 роках кладовище остаточно ліквідували — могили перенесли на Берковецьке кладовище, а на цій території збудували телевізійний центр.

На місці караїмського некрополя, що прилягав до єврейського цвинтаря, тепер спортивний комплекс. Зберігся лише невеликий фрагмент кладовища та будівля контори на вулиці Юрія Іллєнка, 44 — у 2016-му її передали Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр».

Чому це важливо знати

Ідентифікація місця початку «маршу ганьби» додає ще один символічний вимір до історії Другої світової війни в Києві. Те, що колона німецьких військовополонених рушила саме від Бабиного Яру — місця найбільшого масового вбивства євреїв на окупованій території СРСР, а також і страт представників інших національностей — створює трагічну історичну рамку.

Ця знахідка демонструє, як архівні фотографії можуть відкривати невідомі деталі історії. Як зазначає Валерій Мілосердов, в Україні робота з архівами була поставлена за залишковим принципом — «історію творить імперія під себе». Тому багато світлин досі не ідентифіковані, і кожна така знахідка повертає пам’ять про події, які десятиліттями залишалися в забутті.

27 січня світ відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. У Києві цього року, як ми писали раніше, відбулися заходи з нагоди 84-ї річниці трагедії Бабиного Яру.