Посадовці пояснювали намір тим, що плитка місцями відшаровується, і відсутність належного догляду підвищує ризик обвалення. Проте після публічного обговорення та втручання дослідниці архітектури модернізму Ельміри Еттінгер, демонтаж вирішили скасувати.

Панно вже розглядає експертна комісія Київради, яка займається збереженням модерністської спадщини. Дослідниця підкреслила, що демонтаж у воєнний час — це знищення унікальної культурної пам’ятки, і запропонувала альтернативу: укріплення мозаїки із залученням досвідченого реставратора Олександра Богомаза.

Голова Голосіївської РДА Софія Дунаєвська заявила, що мозаїку збережуть, а фахівці вже працюють над технічними рішеннями. Розглядають варіанти, що дозволять інтегрувати панно в ремонтні роботи з максимальною обережністю.

Інші мозаїки Анатолія Воробйова у Києві раніше вже вдавалося зберегти. Зокрема, під час утеплення фасаду школи №143 на Оболоні мозаїка лишилася неушкодженою, попри складну форму. У ще одному випадку — на фасаді училища технологій і дизайну — радянську символіку замінили, зберігши загальну композицію.

Чому це важливо знати

Мозаїки модерністського періоду — частина візуальної історії міста, яка формує його ідентичність. Їх демонтаж через необґрунтовані побоювання — це втрата культурної спадщини, яку неможливо відновити. Випадок у Голосієві показує, що публічний резонанс і фаховий підхід можуть зупинити необдумане знищення й зберегти важливі елементи міського середовища.