Хто такий Франко і чому його диктатура тривала майже 40 років

Франсіско Франко керував Іспанією з 1939 по 1975 рік — майже чотири десятиліття. Він прийшов до влади після кривавої громадянської війни 1936–1939 років, коли його військові сили перемогли республіканський уряд.

За опитуванням французького журналу L’Express від жовтня 1975 року, 43% французів вважали Іспанію країною, яка найменше поважає права людини у світі — випереджаючи навіть СРСР та Китай.

Франко помер 20 листопада 1975 року у віці 82 років. Ще у 1969 році він призначив своїм наступником Хуана Карлоса — онука останнього короля Іспанії. Після смерті диктатора розпочався складний перехід до демократії.

Інтернат у Святошині: понад 200 дітей республіканців

Під час протистояння між республіканцями та франкістами (1936–1939 роки) Радянський Союз прийняв значну кількість іспанських дітей-сиріт.

Частину з них розмістили в Україні. Наприкінці 1937 року у Києві, у Святошині, відкрили спеціальний інтернат для дітей з Іспанії. Понад дві сотні іспанських хлопчиків і дівчаток — переважно діти республіканців, евакуйовані з охопленої війною Іспанії — жили в будівлі на вулиці Львівській, 25.

Поява київського інтернату стала можливою завдяки інтернаціональній допомозі СРСР Іспанській Республіці, яка боролася проти військ Франко.

«Викидали хліб у вікно»: культурний шок у Святошині

Відомий києвознавець Кирило Степанець у своєму інтерв’ю patrioty.org.ua розповідав про неоднозначне ставлення місцевих мешканців до іспанських вихованців інтернату. Діти високопосадовців та високих чинів з Іспанії були із заможних родин і мали звички, що шокували киян.

«Вони нехтували хлібом, а у нас в Україні хліб завжди вважався святим, тим паче, скільки люди пережили голодувань. І тільки-тільки закінчився Голодомор, і тут буквально з вікон іспанці викидали хліб, тому що не хотіли його їсти», — розповідав Степанець.

Місцеві жителі Святошина згадували юних іспанців як дітей із зовсім іншого світу — не схожих на радянських школярів ні поведінкою, ні звичками.

Київський журналіст у книзі Гемінґвея

Іспанська війна залишила своє відлуння не лише в спогадах киян. Київський журналіст Михайло Кольцов-Фрідлянд, який висвітлював події громадянської війни в Іспанії, потрапив до книги Ернеста Гемінґвея «По кому подзвін». Американський письменник назвав київського кореспондента «найрозумнішою людиною у світі». Пізніше Кольцова розстріляли за наказом Сталіна.

Евакуація 1941 року: іспанські діти покидають Київ назавжди

Інтернат функціонував до 1941 року. Напередодні захоплення Києва нацистами іспанських вихованців евакуювали до Башкирії. Більшість з них там і залишилася, ніколи не повернувшись у столицю України.

Після війни будівлю інтернату перепрофілювали. Спочатку вона стала дитячим інтернатом № 1. Наприкінці 1950-х років саме в цьому закладі вперше в Радянському Союзі запровадили вивчення китайської мови.

Репатріація: як діти поверталися в Іспанію

Частину «дітей війни» репатріювали на батьківщину. Особливо активно це відбувалося в 1956–1957 роках за домовленістю з урядом Франко. Інші залишилися жити в СРСР.

Деякі колишні іспанські діти зробили кар’єру в Радянському Союзі. Наприклад, Руперто Сагасті, вихованець одеського інтернату, став гравцем московського «Спартака» і згодом викладав футбол у СРСР.

Демократичний перехід: від путчу 1981 до сучасної Іспанії

15 червня 1977 року в Іспанії відбулися перші вільні вибори після смерті Франко. 6 грудня 1978 року референдум схвалив нову Конституцію.

Армія важко сприймала демократичні зміни. 23 лютого 1981 року близько 200 військових атакували парламент під час голосування за нового главу уряду. Хуан Карлос виступив з історичною промовою, і путчисти здалися наступного дня.

Французький журналіст Жан-Франсуа Ревель у номері L’Express від 28 лютого 1981 року назвав цей путч «кінцем франкізму». Він писав:

«Франкізм безповоротно помер. Це ностальгічна, а не політична сила».

Іспанське посольство в Києві

Упродовж більшої частини XX століття офіційна іспанська присутність у Києві була обмеженою. Франкістська Іспанія не мала дипломатичних відносин із Радянським Союзом.

Ситуація змінилася після розпаду СРСР. Іспанія визнала незалежність України 31 грудня 1991 року. Вже в серпні 1992 року в Києві відкрилася перша іспанська посольська місія. Першим послом став Хорхе Дескальяр.

Наприкінці століття в Києві проводилися дні іспанської культури, працювали викладачі іспанської мови з іспаномовних країн.

Чому це важливо

Роковини смерті Франко нагадують киянам про маловідому сторінку історії столиці. Диктатура в далекій Іспанії привела сотні дітей до інтернату у Святошині на вулиці Львівській, 25. Ці діти залишили Київ під час Другої світової війни і більше не повернулися. Історія показує, як глобальні конфлікти XX століття торкнулися навіть київських районів та вулиць. Будівля колишнього інтернату досі стоїть у Києві — нині там працює гімназія східних мов.