Підставою для визнання стали не лише історична цінність, а й численні спроби забудови. Ще у 2024 році ТОВ «Собі» почало розбирати історичні фундаменти під приводом «капремонту», що спричинило руйнування частини 171-річної будівлі та початок нового будівництва. Поруч розташована охоронна зона архітектурної спадщини — Будинок українського військового округу, а також буферна зона об’єкта ЮНЕСКО. Роботи спричинили тріщини в прилеглій історичній будівлі.

Попри припис Департаменту охорони культурної спадщини КМДА про зупинку робіт і відкриття кримінального провадження, забудовник неодноразово намагався продовжити будівництво. За словами активіста Дмитра Перова, попри статус пам’ятки, існує загроза її знищення — фундамент планували залити бетоном, а будівлю XIX століття демонтувати.

Інститут археології НАНУ закликав зберегти об’єкт і провести дослідження. Місцеві мешканці ініціювали петицію щодо створення «живого музею історії», але вона не набрала необхідної кількості голосів. У лютому 2025 року будівельні роботи знову відновилися, але були зупинені завдяки втручанню громади.

Чому це важливо знати

Цей кейс показує, як культурна спадщина може опинитися під загрозою навіть у столиці й попри охоронний статус. Ситуація навколо палацу Розумовського ілюструє конфлікт між приватними забудовниками й інтересами громади та держави, що зобов’язана зберігати історичні об’єкти. Реакція Мінкульту та активістів доводить, що втручання може бути ефективним — але тільки завдяки тиску з боку суспільства.