Перейти до основного вмісту

Вечір пам’яті Степана Кубіва пройшов у Будинку профспілок

Національний музей Революції Гідності провів вечір пам’яті Степана Кубіва — коменданта Будинку профспілок часів Майдану, політика і державного діяча. Захід відбувся у символічному місці — самому Будинку профспілок, який у роки Революції Гідності називали «Фортецею Майдану». Попрощатися зі Степаном Івановичем прийшли побратими по Майдану, представники влади, друзі та рідні, повідомляє КМДА.

27 Травня 2026 о 19:32|Культура|⏱ 3 хв читання|Поділитися:
Вечір пам'яті культурного діяча Степана Кубіва у Будинку профспілок у Києві — виступи колег та друзів
Фото: відкриті джерела | 1920×1080

Хто такий Степан Кубів і чому його пам’ятають?

Степан Кубів — одна з ключових постатей Революції Гідності зими 2013–2014 років. Саме він виконував обов’язки коменданта Будинку профспілок — штабу протестувальників на Майдані Незалежності, який став символом народного спротиву. Цю посаду сам Кубів вважав найвищою у своєму житті — понад усі державні титули та звання.

Упродовж своєї кар’єри він обіймав посади народного депутата, міністра, Першого віце-прем’єр-міністра України та голови Національного банку. Проте, за словами тих, хто знав його особисто, попри всі чини він умів залишатися людиною — щирою, готовою допомогти кожному.

Модератор вечора, український історик і публіцист Володимир В’ятрович охарактеризував Кубіва так: «Він — і революціонер, який брав участь у революційних подіях, і політичний діяч. Це людина, яка прагнула, аби українська держава залишалась українською, тож його з впевненістю можна назвати Державником з великої літери».

Що згадували учасники вечора про Кубіва?

На вечорі пам’яті звучали особисті спогади про Степана Івановича. Присутні розповідали, що його запитання «Як справи? Чим допомогти?» ніколи не було формальним — він завжди щиро прагнув підтримати тих, хто потребував допомоги. Кубів був відомий як дипломат і стратег, який у всіх своїх рішеннях керувався любов’ю до України та українців.

Окремо учасники вечора згадували його просвітницьку діяльність: Кубів ініціював видання книжок про українську культуру і домагався, щоб вони передавалися у дар дипломатичним представництвам іноземних держав в Україні. Він також послідовно підтримував ідею спорудження Національного музею Революції Гідності та виховував молодших колег у дусі пріоритету державних інтересів над особистими.

Сам Кубів був переконаний: «той вектор, який задала Небесна Сотня, вже не розвернути» — і це переконання визначало всю його подальшу діяльність.

Чому захід відбувся саме у Будинку профспілок?

Вибір місця для вечора пам’яті був невипадковим. Будинок профспілок на Майдані Незалежності став одним із центральних місць Революції Гідності — тут розміщувався штаб протестувальників, тут надавалася медична допомога пораненим, тут Степан Кубів ніс свою найважливішу, за його власними словами, службу. Провести вечір пам’яті саме тут — спосіб вшанувати людину у просторі, де найповніше розкрився її характер.

Захід відбувся за ініціативи Національного музею Революції Гідності — установи, яку сам Кубів підтримував і розвиток якої вважав важливою справою збереження історичної пам’яті. як ми раніше писали, музей є одним із ключових місць збереження спадщини Майдану в Києві.

Чому це важливо знати

Степан Кубів — один із тих, хто у критичні дні зими 2013–2014 років допомагав утримати країну. Вечір пам’яті у Будинку профспілок нагадує киянам і всім українцям: збереження пам’яті про Революцію Гідності — це не лише обов’язок перед минулим, а й основа для майбутнього. У часи повномасштабної війни такі постаті слугують орієнтиром — людей, для яких держава і народ були понад усе.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, Культурне життя Києва: події та анонси.

Автор
Вечір пам'яті Степана Кубіва пройшов у Будинку профспілок
Гринчук Віталій
Журналіст kyiv.news

Віталій Гринчук — журналіст і медіаменеджер із семирічним досвідом у медіагалузі. Має гуманітарну освіту, яка формує його підхід до роботи з текстом, контекстом і аудиторією. За роки практики пройшов шлях від журналіста до управлінця — поєднує редакційне мислення з розумінням медіапроцесів зсередини.

Усі статті автора →