Перейти до основного вмісту

Музей на Грушевського оцифрує 500 предметів воєнної спадщини

Національний військово-історичний музей України на вул. Михайла Грушевського, 30/1 напередодні Дня пам’яті захисників України запускає проєкт «Цифрова музеєфікація сучасної воєнної спадщини». Спільно з ГО «Український центр розвитку музейної справи» за підтримки Українського культурного фонду музей створить електронний архів 500 унікальних предметів, пов’язаних із подіями Війни за Незалежність від 2014 року до сьогодення, повідомляє NV.

29 Серпня 2026 о 8:55|Культура|⏱ 3 хв читання|Поділитися:
Каска, бронежилет і камуфляжна куртка загиблого під Іловайськом полковника — експонати Національного військово-історичного музею
Фото: Національний військово-історичний музей | 1920×1080

Найважливіше про Київ — у Telegram

Тривоги, тарифи, транспорт — коротко і без спаму

Підписатися

Що передбачає оцифрування

Кожен із 500 предметів пройде 3D-сканування та детальну фотозйомку за міжнародними стандартами preservation imaging FADGI і Metamorfoze, а дані про артефакти оформлять за стандартами ISO 21127, SKOS та IIIF. Усі матеріали заархівують і внесуть до електронного реєстру Музейного фонду України — це має зберегти вигляд і контекст експонатів навіть у разі пошкодження чи втрати оригіналів.

Мультимедійний аудіогід замість звичайної екскурсії

На основі оцифрованих даних музей створить мультимедійний аудіогід українською й англійською мовами — 35 відеосюжетів із фотографіями та 3D-моделями артефактів. Переглянути їх можна буде за QR-кодом просто в залах музею або онлайн із будь-якої точки світу. Організатори наголошують: мета проєкту — не замінити оригінальні експонати у вітринах, а розширити музейний простір і зберегти пам’ять про сучасну боротьбу України для майбутніх поколінь.

Чому саме зараз і чому Іловайськ

Експозиція третього поверху музею присвячена подіям 2014 року та Іловайській трагедії, а співробітники закладу брали безпосередню участь в ідентифікації полеглих Героїв і зробили внесок у те, щоб 29 серпня стало офіційним Днем пам’яті захисників України на державному рівні. Серед експонатів цієї частини музею — особисті речі полковника Павла Півоваренка, який 29 серпня 2014 року загинув під час виходу з так званого Іловайського котла на посаді виконувача обов’язків командира 51-ї окремої механізованої бригади: каску, бронежилет і куртку загиблого комбрига музей отримав після ідентифікації за сприяння його співробітників.

Хто стоїть за проєктом

Керівник проєкту Влад Піоро, голова ГО «УЦРМС», пояснює: сьогодні професійна цифрова фіксація музейних предметів — «спосіб зберегти інформацію про них та історичний контекст у разі втрати або пошкодження оригіналу». Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров називає колекцію музею, пов’язану з боями під Іловайськом, унікальним надбанням національного значення. Керівник музею Юрій Кошель і військовий історик, заступник директора музею з наукової роботи Ярослав Тинченко нагадують, що збирати експонати з місць боїв почали ще 2 вересня 2014 року — під час гуманітарного проєкту ЗСУ «Місія Евакуація-200».

Чому це важливо знати

Фізичні артефакти війни — уніформа, документи, особисті речі загиблих — вразливі до втрати чи пошкодження просто через те, що війна триває. Цифровий архів не замінює оригінал, але гарантує, що інформація про конкретну людину й конкретний бій залишиться доступною, навіть якщо сам предмет коли-небудь постраждає.

Де і коли побачити оригінали

До завершення проєкту на початку жовтня експонати, які оцифровують, і надалі можна оглянути в самому музеї на Грушевського, 30/1: у вівторок-суботу заклад працює з 10:00 до 18:00, у неділю — з 10:00 до 17:00.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, у Києві відкривали фотовиставку «Дні пам’яті героїв Іловайської битви 2014». Також ми повідомляли, що родини загиблих захисників отримали медалі від столиці напередодні 29 серпня.

Автор
Музей на Грушевського оцифрує 500 предметів воєнної спадщини
Гринчук Віталій
Журналіст kyiv.news

Віталій Гринчук — журналіст і медіаменеджер із семирічним досвідом у медіагалузі. Має гуманітарну освіту, яка формує його підхід до роботи з текстом, контекстом і аудиторією. За роки практики пройшов шлях від журналіста до управлінця — поєднує редакційне мислення з розумінням медіапроцесів зсередини.

Усі статті автора →