Кенасу звели у 1898–1902 роках за проєктом видатного київського архітектора Владислава Городецького — автора знаменитого «Будинку з химерами» на Банковій. Будівництво стало можливим завдяки коштам відомого київського тютюнового магната та мецената Соломона Когена, який очолював караїмську громаду міста. Загальна вартість будівництва склала близько 200 000 карбованців — колосальна сума для початку XX століття, яка за приблизними підрахунками становить близько 500 мільйонів гривень у сучасному еквіваленті.

Чому це відбувається

Караїмська кенаса була молитовним домом караїмів — тюркомовного народу кримського походження, який сповідує караїмізм, особливу течію іудаїзму. Караїмська громада Києва наприкінці XIX століття була досить впливовою, і будівництво кенаси стало свідченням її статусу та заможності.

Будівля різко виділялася серед традиційної архітектури Києва. Вона виконана у мавритансько-арабському стилі з витонченими арабесками, глибоким різьбленням і декоративною ліпниною. Скульптурний декор створив італійський майстер Еліо Саля — постійний творчий партнер Городецького, який працював і над оздобленням «Будинку з химерами».

Під час будівництва використали передові для того часу технології: цемент, електричне освітлення та парове опалення. Це зробило кенасу однією з найсучасніших культових будівель свого часу. Простір храму традиційно поділявся на три частини: місця для старших людей, центральний простір для молитов та піднесену частину, де богослужіння проводив газзан — священнослужитель.

Хто відповідає

Архітектор Владислав Городецький (1863–1930) залишив Києву цілу низку визначних будівель, які сформували архітектурне обличчя міста. Окрім кенаси та «Будинку з химерами», він спроєктував будівлю Національного художнього музею та Караїмського благодійного товариства. Городецький працював на межі стилів, поєднуючи модерн із східними мотивами, що робило його проєкти унікальними для тогочасного Києва.

Меценат Соломон Коген, який профінансував будівництво, був одним із найзаможніших підприємців Києва. Його тютюнова фабрика була відомою далеко за межами міста, а благодійна діяльність охоплювала не лише караїмську громаду.

Що роблять зараз

У радянський період храм закрили. Будівлю використовували як установу політпросвіти, пізніше тут працювали ляльковий театр і кінотеатр. Під час реконструкції 1968 року споруда втратила одну з найважливіших архітектурних деталей — величний купол, який надавав їй характерного східного силуету.

Із 1981 року в будівлі працює Будинок актора. Сьогодні тут проходять концерти, вистави, мистецькі події, виставки та наукові конференції. Попри зміну функції, будівля зберігає атмосферу урочистості та чудову акустику, яка була закладена ще при проєктуванні молитовного простору.

Кенаса має статус пам’ятки архітектури та містобудування. Проте питання повної реставрації, зокрема відновлення втраченого купола, залишається відкритим уже десятиліттями.

Чому це важливо знати

Караїмська кенаса — яскравий приклад того, як Київ формувався завдяки різним культурам, громадам і меценатам. На одній лише вулиці Ярославів Вал зосереджено кілька визначних архітектурних пам’яток різних епох і стилів, що робить її однією з найцікавіших для прогулянок у центрі столиці.

В умовах війни, коли Росія систематично знищує українську культурну спадщину ракетними та дроновими ударами, збереження таких унікальних пам’яток набуває особливого значення. Кожна історична будівля — це частина ідентичності міста, яку неможливо відтворити у разі втрати.

Для киян, які шукають незвичайні маршрути по центру міста, кенаса — обов’язкова зупинка. Мавританський фасад посеред класичної київської забудови справляє враження навіть на тих, хто проходить повз десятки разів, не підозрюючи про історію цієї будівлі.

Раніше ми писали

Ярославів Вал — одна з найнасиченіших архітектурною спадщиною вулиць столиці. Нещодавно ми повідомляли про підписання меморандуму між Міністерством оборони та Фундацією Пилипа Орлика щодо реставрації будинку авіаконструктора Ігоря Сікорського на Ярославовому Валу, 15-Б — ще однієї визначної пам’ятки на цій вулиці. Також ми розповідали про конфлікт навколо пам’ятки архітектури на Ярославовому Валу, 27 — найстарішої збереженої будівлі від первісної забудови вулиці 1860-х років. А наш огляд знакових будівель Києва XXI століття показав, як сучасна архітектура столиці співіснує з історичною спадщиною.