Припис від Департаменту охорони культурної спадщини КМДА надіслали на офіційну адресу Інституту ботаніки, але його досі не забрали з пошти. Офіційно у будинку розміщена бібліотека інституту, проте фотографії свідчать, що приміщення майже не використовується. Раніше планувалося створити тут музей НАН України, але проєкт не реалізували.

Історична цінність будівлі

Двоповерховий особняк збудований у 1890-х роках за проєктом архітектора Іполита Ніколаєва, згідно з інформацією путівника по культурній спадщині Києва. У будинку збереглися автентичні інтер’єри, що становлять особливу цінність пам’ятки.

Саме в цьому будинку у 1928-1929 роках жив видатний український вчений-мікробіолог, академік Данило Заболотний — один із засновників української мікробіології та перший президент Всеукраїнської академії наук (ВУАН), як зазначає Вікіпедія. На його честь названо велику вулицю в Києві та Інститут мікробіології і вірусології НАН України.

У 1928 році особняк передали Інституту мікробіології, засновником якого став сам Заболотний, за даними презентації про історію вулиці. Згодом будівля перейшла в користування Інституту ботаніки імені М. Холодного НАН України, основна адреса якого — на вулиці Терещенківській.

Що вимагає закон

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону культурної спадщини», власник пам’ятки або уповноважений ним орган «зобов’язані за погодженням з органами охорони культурної спадщини організувати» доступ до пам’ятки для екскурсійного відвідування. Закон також передбачає обов’язок власників допускати пам’яткоохоронців для проведення обстежень.

Роман Маленков наголошує, що тривалий час велися перемовини з представниками Інституту ботаніки про можливість потрапити всередину для обстеження та фотофіксації, але інститут відмовив. При цьому охоронний договір пам’ятки вже потребує поновлення, тому будівля офіційно потребує обстеження від органу охорони.

Чому це важливо знати

Історичний особняк у центрі Києва, пов’язаний з видатним українським ученим, потребує належного догляду та збереження для майбутніх поколінь. Пам’ятка належить народу України, а не є приватною власністю наукової установи. Ігнорування законодавства про охорону культурної спадщини створює загрозу втрати автентичних інтер’єрів та самої будівлі, яка є частиною архітектурного ансамблю однієї з найстаріших вулиць Києва.

Відсутність реакції наукової установи на офіційні приписи впродовж кількох місяців викликає питання про ефективність механізмів контролю за збереженням об’єктів культурної спадщини в столиці.