Від ракетної бригади до бойового медика

Сергій Шпак розпочав військовий шлях у 18 років — служив у ракетній бригаді Збройних сил України. Після строкової служби підписав контракт і залишився в армії. Коли на сході країни розпочалася антитерористична операція, чоловік прийняв рішення стати бойовим медиком — надавати невідкладну допомогу пораненим безпосередньо на передовій.

Роль бойового медика є однією з найважливіших на полі бою. Вчасно надана домедична допомога нерідко визначає, чи виживе поранений боєць. Медики працюють під обстрілами, ризикуючи власним життям, щоб евакуювати та стабілізувати постраждалих.

Два тяжких поранення

З початком повномасштабного вторгнення Сергій перебував разом із побратимами на передовій. Під час евакуації поранених з поля бою підрозділ потрапив під мінометний обстріл. Захисник отримав тяжке поранення ноги.

Після лікування він повернувся на фронт — продовжив рятувати поранених військових і цивільних, заступав на чергування, брав участь у відбитті штурмів та наступальних діях. Під час одного з переїздів до місця дислокації підрозділу поруч з автівкою вибухнула міна. Сергій отримав друге тяжке поранення — розрив тазостегнового суглоба.

Довгий шлях відновлення

Реабілітація була тривалою та болючою. Захисник переніс кілька операцій із заміни кульшової ділянки, а потім заново вчився ходити. За словами ветерана, найбільшою опорою для нього стала дружина.

«Під час реабілітації найбільше мене підтримувала моя дружина — вона мій стимул. Завдяки їй я знайшов сили рухатися далі», — зазначив Сергій Шпак.

Реабілітація ветеранів із тяжкими пораненнями — один із ключових викликів для України. На Київщині діє мережа адаптивних клубів та ветеранських просторів, які допомагають захисникам повертатися до активного життя. Проте успішна реінтеграція залежить не лише від медичної допомоги, а й від можливості знайти нове покликання.

Нове покликання — поліція Київщини

Незважаючи на отримані травми, Сергій Шпак не залишився осторонь і продовжив служити державі. До війни чоловік захоплювався фотографією, і цей досвід став у пригоді на новому місці роботи. Після реабілітації він приєднався до команди комунікаційників поліції Бучанського району, де обіймає посаду інспектора.

Історія Сергія — частина ширшого процесу інтеграції ветеранів у державні структури. Поліція, рятувальні служби та органи місцевого самоврядування все частіше залучають колишніх військових, які мають цінний досвід роботи в екстремальних умовах, дисципліну та розуміння безпекових питань.

Чому це важливо знати

В Україні сотні тисяч ветеранів потребують не лише медичної реабілітації, а й соціальної адаптації — можливості повернутися до повноцінного професійного життя. Історії на кшталт Сергія Шпака демонструють, що навіть після найтяжчих поранень можна знайти нове покликання та продовжувати служити громаді.

Водночас це нагадування про ціну, яку платять захисники за безпеку країни. Кожне поранення — це місяці лікування, операції, біль та невизначеність. Підтримка родини, доступ до якісної реабілітації та реальні можливості працевлаштування — три ключові фактори, які визначають, чи зможе ветеран повернутися до повноцінного життя.

Раніше ми писали

На Київщині активно розвивається інфраструктура підтримки ветеранів. Як ми раніше повідомляли, в області діють адаптивні клуби, де ветерани проходять реабілітацію через спорт. У Білій Церкві відкрився ветеранський хаб VETERAN PRO — простір, де захисники отримують юридичну, соціальну та психологічну допомогу. Також ми розповідали про Театр Ветеранів у Києві, де колишні військові знаходять нове покликання через мистецтво.