Будівля, зведена у 1822 році за проєктом архітектора Людовіка Шарлемана під керівництвом Андрія Меленського, внесена разом із двома іншими об’єктами до Державного реєстру нерухомих пам’яток у травні 2024 року. Це накладає обов’язкову заборону на будь-які демонтажні чи реставраційні роботи без спеціального погодження.

Пам’яткоохоронець Дмитро Перов повідомив, що частину перекриттів уже демонтували, а історичну жовту цеглу викидають на смітник. Київський окружний адміністративний суд раніше залишив чинним припис про зупинення робіт і наклав штраф за попереднє руйнування келій Братського монастиря.

Перов також звернув увагу, що раніше президент Києво-Могилянської академії Сергій Квіт подав позов до Державна інспекція архітектури та містобудування України щодо скасування штрафу за руйнування Келій Братського монастиря, 1820 року та припису на зупинку робіт.

У зоні планованої реконструкції корпусу № 2 восени 2024 року навіть заасфальтували археологічні залишки стін Богоявленського собору, що викликало додаткові обурення серед істориків і громадськості. На цьому ж місці планують облаштувати парковку, хоча попередні археологічні дослідження не завершені.

Системні порушення норм охорони культурної спадщини підривають довіру до відповідальних установ і ставлять під загрозу автентичність одного з найважливіших історичних комплексів Києва.

Чому це важливо знати

Збереження історичних пам’яток формує культурну ідентичність громадян та служить важливим ресурсом для наукових досліджень і туристичної привабливості міста. Усвідомлення факту незаконного демонтажу допомагає привернути увагу до недосконалості механізмів захисту архітектурної спадщини та стимулює громадськість і владу до невідкладних заходів для запобігання подібним випадкам у майбутньому.