Згідно з офіційною статистикою КМДА, площа парків столиці зросла на 637 гектарів. Проте водночас скоротилися інші категорії зелених насаджень — ліси, прибережні зони, рекреації — і загальне зростання зелених територій за 10 років становить лише 35 га. Екологи стверджують, що нові парки часто створюють за рахунок уже існуючих природних ландшафтів, а не шляхом справжнього озеленення. Так, парк «Наталка» чи території навколо озер Лебедине, Срібний Кіл і Йорданське були природними зеленими зонами до втручання.

Додаткові свідчення надають супутникові знімки й платформа Global Forest Watch: незважаючи на певне зростання деревно-чагарникового покриву в 2001–2020 роках (плюс 763 га), втрати зелених насаджень у столиці були значними і стали результатом урбаністичних рішень. Найбільших втрат зазнали Оболонський острів, парк «Муромець», урочище Покол, Пуща Водиця, паркова зона «Кіото» та Осокорки.

Фахівці вказують, що численні об’єкти будуються на колишніх зелених зонах завдяки зміні цільового призначення земель через маніпуляції з Генпланом, детальними планами територій (ДПТ) та містобудівними умовами. Участь у таких схемах беруть і чиновники КМДА, зокрема згадуються Петро Оленич та Олександр Возний, звільнені або підозрювані у зловживаннях.

Паралельно активісти, юристи та прокуратура досягають реальних перемог: збереження Совських ставків, Біличанського лісу, екопарку Осокорки, повернення берегу озера Вирлиця. Водночас на заваді системній охороні природи стоїть рішення Київради, яке з 2024 року блокує створення нових об’єктів природно-заповідного фонду. Через це десятки природних територій, включно з Віковою дібровою, залишаються без захисту.

На думку експертів, єдиним ефективним інструментом збереження зелених зон є надання їм статусу природно-заповідного фонду (ПЗФ), а також ухвалення окремого закону про охорону міських зелених насаджень. Крім правових механізмів, необхідне реформування містобудівного процесу: усунення лазівок, припинення «таймауту» в оновленні Генплану, прозорість та екологічна експертиза кожного проєкту.

Чому це важливо знати

Міські зелені зони — це не просто декорації. Вони знижують температуру під час спеки, запобігають затопленням, стабілізують ґрунт, слугують середовищем для біорізноманіття та мають життєво важливе значення для психічного здоров’я киян. Знищення таких територій під виглядом «озеленення» чи забудови — загроза як комфортному сьогоденню, так і майбутньому столиці. Лише активна участь громади, прозоре управління та реальний захист екосистем здатні зупинити перетворення Києва на бетонні джунглі.