Що зробили

Зйомку виконали з криги на річці Красна — єдиний реалістичний спосіб підібратися до будівлі, яка наполовину стоїть у воді. У теплий сезон густий очерет і зелень унеможливлюють якісну фотограмметрію. Активісти підкреслюють, що вся ця робота ведеться виключно на волонтерських засадах і потребує значних ресурсів та часу.

За результатами зйомки буде створено тривимірну копію та обмірні креслення споруди — документацію, без якої неможливо розробити проєкт реставрації. До «Україна Інкогніта» звернулася місцева мешканка Антоніна Забарна, яка нині є членом організації. Саме завдяки її наполегливості питання порятунку млина набуло публічного розголосу та знайшло підтримку фахівців.

Унікальність споруди

Семенівський млин — зразок дерев’яного водяного гребляного млина з унікальним механізмом на два колеса. Такий тип споруди є рідкістю навіть у загальноукраїнському масштабі. Активісти «Україна Інкогніта» називають цей механізм «неймовірною архаїкою» — живим свідком традицій зведення водяних млинів, що існували на цих землях сотні років.

Споруду зафіксовано на плані 1825 року, на триверстовій карті Шуберта та на картах 1860-х років — усі вони є у відкритому доступі. У 1954 році млин, вірогідно, перенесли трохи нижче за течією річки Красної, що є типовою практикою для зрубних дерев’яних будівель і жодним чином не применшує його цінності. За деякими краєзнавчими даними, поява самого хутора Семенівка у XVIII столітті пов’язана саме з цим млином.

Чому це відбувається

З 2018 року стан млина суттєво погіршився: згнила одна несуча паля, і будівля похилилася набік. Попри це, активісти переконані, що реставрація ще можлива — можна встановити нові палі, підняти споруду домкратами і навіть відновити механізми для помелу борошна. Проблема — у відсутності фінансування та юридичного захисту.

Питання власності ускладнює ситуацію. У 2020 році будівля перейшла до ТОВ «Обухів-Агро-Туризм». За непідтвердженою інформацією, право власності може оформити ТОВ «Поділля Агропродукт». Млин розташований частково у воді, тому земельної ділянки під ним фактично немає, і призначення такої приватизації залишається незрозумілим для дослідників.

Хто відповідає

Статус об’єкта культурної спадщини млину присвоїла консультативна рада Департаменту культури і туризму Київської ОДА — одноголосним голосуванням після подання картки виявленого об’єкту. Її підготували кандидат архітектури Анатоль Ізотов та кандидат історичних наук Денис Яшний. Наступний крок — складення облікової картки та внесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Цьому передувала боротьба: у 2024 році Обухівська міська рада зібрала власну комісію і визнала, що млин не є пам’яткою культури й не має архітектурної чи історичної цінності. Проте активісти наполягають: за законом України «Про охорону культурної спадщини», такі рішення не входять до компетенції місцевих рад — це виключна прерогатива фахівців-пам’яткоохоронців. Комісія обласної ради погодилася з цим аргументом.

Що роблять зараз

Паралельно з оцифруванням «Україна Інкогніта» домагається повноцінного юридичного захисту об’єкта. Отримання офіційного статусу пам’ятки є ключовим кроком: без нього власник теоретично може занедбати або знести будівлю без будь-якої відповідальності. Наступне завдання — залучення коштів і фахівців для безпосередньої реставраційної роботи.

Активісти зустрічають протидію не лише на місцевому рівні, а й у медіапросторі — за їхніми словами, Facebook обмежив органічне охоплення публікацій про цей млин, що ускладнює збір коштів і залучення уваги громадськості.

Чому це важливо знати

В Україні сьогодні збереглося лише близько 500 старовинних водяних млинів і вітряків. Семенівський — єдиний дерев’яний водяний млин такого типу на всій Київщині. Його знищення стане незворотньою втратою не лише для Обухівської громади, а й для загальноукраїнської культурної спадщини.

Реставрований млин міг би стати туристичною точкою тяжіння Обухівського району — за 55 км від Києва. На гербі самої Семенівки, до речі, зображено млин, що лише підкреслює символічне значення цієї споруди для ідентичності громади.