Що інкримінують підозрюваній

За даними слідства, у період 2023–2024 років підозрювана застосовувала фізичне та психологічне насильство до дітей, обмежувала їх у їжі, воді, навчанні та медичній допомозі, незаконно позбавляла волі та примушувала до тяжкої праці. Діти використовувалися для роботи на чужих господарствах, що слідство кваліфікує як експлуатацію та елементи торгівлі людьми.

Жінці інкримінують катування (частина 2 статті 127), незаконне позбавлення волі малолітніх (частина 2 статті 146) та торгівлю людьми з метою експлуатації (частина 3 статті 149 Кримінального кодексу України). Усіх п’ятьох постраждалих дітей негайно вилучено та влаштовано до іншого дитячого будинку, де їм забезпечено безпечні умови проживання і догляду.

Передісторія

Цей випадок став одним із сотень кримінальних проваджень, відкритих у рамках масштабних перевірок дитячих закладів, які розпочалися в грудні 2025 року за ініціативою генерального прокурора Руслана Кравченка. Імпульсом до перевірок стали кричущі факти жорстокого поводження з дітьми в закладах інституційного догляду на Миколаївщині та Волині, де дітей віком 8–10 років тримали прив’язаними до ліжок для немовлят.

Як ми раніше повідомляли, проблема насильства щодо дітей на Київщині не нова — у листопаді 2025 року до суду направили обвинувальний акт щодо чоловіка, який систематично принижував 13-річну падчерку в Обухові, що призвело до її самогубства.

З 12 грудня 2025 року в Україні працюють 45 міжвідомчих груп, які перевірили 281 дитячий заклад та 722 сімейні форми виховання. Загалом перевірками охоплено понад 26 тисяч дітей, відкрито 214 кримінальних проваджень, а з небезпечних умов вдалося врятувати 94 дитини.

Чому це відбувається

Системні проблеми у дитячих закладах пов’язані з недостатнім контролем з боку соціальних служб, відсутністю прозорих механізмів перевірки умов утримання дітей та культурою мовчання серед посадових осіб. У багатьох випадках про факти насильства було відомо, але чиновники не вживали жодних заходів.

Крім того, існує проблема неперевірених медичних діагнозів — деяким дітям безпідставно приписували психічні захворювання або порушення розвитку, щоб виправдати жорсткі умови утримання або обмежити їхні права.

Хто відповідає

«У справах, де йдеться про насильство над дітьми, держава зобов’язана діяти принципово й безкомпромісно. Відповідальність понесуть не лише ті, хто безпосередньо чинив злочини, а й посадові особи, які протягом тривалого часу не реагували на катування дітей і не виконали свій обов’язок — їх захисту», — заявив керівник Київської обласної прокуратури Дмитро Прокудін.

Прокуратура також перевіряє дії соціальних служб, органів опіки та піклування, які мали реагувати на факти насильства, але не зробили цього. За результатами перевірок планується притягнути до відповідальності всіх причетних до бездіяльності посадовців.

Що роблять зараз

Генеральний прокурор Руслан Кравченко призначив окремого заступника, який відповідатиме за недопущення та розслідування злочинів щодо дітей. Генпрокуратура звернулася до Міністерства охорони здоров’я, Міністерства соціальної політики, соціальних служб і регіональних адміністрацій з вимогою провести незалежну перевірку умов проживання дітей, медичних висновків та якості догляду.

Прокурори областей взяли питання захисту дітей під особистий контроль.

«Жодного “не чіпайте”. Жодного “так було завжди”. Жодного “все гаразд”», — наголосив Кравченко, анонсувавши принцип нульової толерантності до насильства й недбалості щодо дітей.

Перевірки продовжуються в усіх регіонах України. Крім виявлення порушень та притягнення винних до відповідальності, влада працює над реформуванням системи захисту дітей та посиленням контролю за дитячими закладами.

Чому це важливо знати

Ця справа демонструє масштаб проблем у системі захисту найвразливіших дітей — тих, хто перебуває в державних та сімейних формах опіки без можливості самостійно захистити свої права. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, потребують особливої уваги держави, а не знущань та експлуатації.

Запровадження масштабних перевірок та принципу нульової толерантності до насильства — важливий крок до створення безпечного середовища для дітей. Однак справжні зміни можливі лише за умови системної реформи, прозорості та громадського контролю за діяльністю дитячих закладів.

Цей випадок також нагадує про необхідність посилення моніторингу дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, де державний контроль часто є недостатнім.